Насправді нинішні місцеві вибори є лише початком важкого, і за великом рахунком, поки що незрозумілого до кінця процесу зміни самої суті місцевої влади. Стара система, коли реально мери та голови рад мало за що відповідали, вже закінчилась. Наступає нова епоха. На тлі системної економічної кризи та колапсу політичної системи постає питання – які ж реальні функції будуть у органів місцевої влади. Насправді попри постійні розповіді про децентралізацію, наша система влади залишається практично такою ж як і сімдесят років тому. Річ у тім, що “радянська” система влади, а правильніше було б назвати її “сталінською”, формувалась на засадах мобілізаційного, державного устрою. Тобто, вся структура влади, економіка та відносини влади та народу будувалися для однієї мети – перемоги у війні.
Жорстка централізація з повною владою центральної бюрократії дійсно в Другу світову війну зіграла свою вирішальну роль - Радянський Союз зміг перемогти коаліцію європейських держав на чолі з нацистською Німеччиною, яка за всіма критеріями, в тому числі і за чисельністю населення, суттєво переважала СРСР. Вдалося саме завдяки суперцентралізації зробити неможливе – на кожен німецький танк приходилося чотири радянські, на кожен німецький автомат - шість з половиною радянських, на одну німецьку гармату - аж дев’ять радянських.
Цей список можна продовжувати довго. Однак те, що добре для війни, далеко не завжди підходить для мирного часу. Сталінська система, при якій всі рішення приймаються в центрі, пережила не тільки свого творця, а навіть сам Радянський Союз. Як би не розповідали наші високі державні мужі про здобутки державотворення за останні двадцять чотири роки, основа владної системи залишилась незмінною – всі рішення приймає центр. Так, замість московського Кремля вони ухвалюються на київських пагорбах, але це для функціонування самої системи не так важливо. Це при тому, що економіка за ці ж десятиріччя змінилася кардинально. Якщо раніше усе в нас було державне, то сьогодні ледве не дев’яносто відсотків економіки - приватне. При цьому “реальний сектор” вже давно навчився працювати (або ж виживати) автономно від будь-якої влади.
За таких умов сама система влади перестає виконувати свою головну функцію – забезпечувати зростання рівня добробуту населення. Система влади замкнулася “на себе”, і це відчувають прості громадяни. Нинішні розмови про децентралізацію – це спроба вирішити дану проблему без “хірургічного втручання”. З одного боку потрібно аби сама структура влади змінилася, з іншого - ніхто своїми повноваженнями не готовий ділитися і грошові потоки направляти у зворотній бік не збирається. За великим рахунком, саме від того, наскільки нові депутати місцевих рад та нові голови обласних рад і мери міст зможуть показати, що потрібно реально розвалити стару радянську систему державної влади і замість неї вибудувати нові “правила гри”, за яких кожен платник податків перестане почувати себе “дійною коровою” в якої ніхто не питає, куди потрібно витрати гроші, які він, платник податків, платить до бюджету, а буде розуміти, що від його гривні напряму залежить розвиток країни, області, міста, села. Саме тоді і дороги в нас будуть “європейські”, і пенсії за які можна жити, а не виживати, і той самий реальний сектор економіки буде вкладати гроші в нові виробництва, та й рівень життя зростатиме.
Партнери 