Розвиток армії проти реваншу “регіоналів”

Аби зрозуміти, на що сподіватися і чого нам боятись після того, як настане перше січня, слід подивитись на підсумки роботи президента та прем’єра. Бо від цих політиків залежить, якою буде країна у новому році.

Петро Порошенко за півтора роки роботи президентом продовжував наголошувати на тому, що єдиний шлях, яким може рухатися країна – це шлях на Захід. Завдяки Мінським угодам главі держави вдалось стримати конфлікт на Сході від розповзання на нові території. Тому-то й воєнний стан не оголошували – аби не провокувати агресора. Втім, сьогодні вже стає зрозумілим, що затишшя на фронті – тимчасове. Тривожний дзвіночок – візит французького президента Франсуа Олланда до Москви. Між тим, Франція – одна із сторін “нормандської четвірки”, одна з гарантів виконання Мінських угод. І наскільки ефективно вона гарантуватиме безпеку України після “пакту про дружбу” з Путіним – питання риторичне. Недарма фахівці закликають президента переглянути формат співпраці із заходом і замість переговорів у Мінську та повернутись до Будапештського чи навіть Женевського формату переговорів, участь у яких могли би брати американці.

Не слід забувати і про те, що країни ЄС наприкінці листопада продовжили санкції проти Росії, однак термін їхньої дії спливає влітку наступного року. І президентові доведеться добряче постаратись, аби переконати Європу продовжити їх.

Попри те, що саме президент представляє країну на міжнародній арені, боротьба із Росією стала одним із головних ліній роботи і уряду, адже без захисту від зовнішніх загроз неможливо збудувати міцну економіку і розвивати країну. Одним із головних здобутків цього уряду є припинення співпраці із “Газпромом”. Ще кілька років тому неможливо було уявити, що Україна зістрибне із російської газової голки. А сьогодні Кабмін чітко заявив, що воліє працювати із європейськими поставниками. Можна лише уявити паніку російського гіганта, який останніми роками і без того терпить мільярдні збитки. Натомість український “Нафтогаз” цього року уперше за останнє десятиріччя працює без збитків. Втім, боротьба уряду із Росією не обмежується одними лише “газовими санкціями”. Ще влітку 2014 року прем’єр-міністр Яценюк наполіг, щоб парламент ухвалив закон про санкції проти Росії. Вони були запущені навесні 2015-ого. Кабмін запровадив низку санкцій проти російських підприємств, закрив небо для літаків із триколором, перекрив вантажопотік до Криму.

Минулий рік став поворотним і у питанні забезпечення обороноздатності країни. Фактично, Кабміну довелось створювати нову армію в умовах агресії і порожнього бюджету – чиновникам Януковича вдалось не просто розграбувати казну, але ще й напозичати від імені України $35 млрд. Та армія сьогодні забезпечена усім необхідним – щомісяця з державного бюджету на потреби наших воїнів витрачається близько 840 млн. грн. Для порівняння: у 2013-му на відновлення зброї та військової техніки було призначено всього лише 590 млн грн.на цілий рік. Між тим Кабмін вже закладає у бюджеті на 2016-й на армію найбільше коштів за всю історію незалежності, 5% від обсягу ВВП.

Прикметно й те, що збільшити видатки на армію вдалось без погіршення соціального забезпечення інших українців. Зарплати і пенсії виплачувались вчасно, і навіть соціальні стандарти, які було обіцяно переглянути у грудні, діючему Кабміну вдалось підвищити вже у вересні. Система субсидій дозволила збалансувати бюджет мільйонам українських сімей – сьогодні кожен третій мешканець країни отримує допомогу від держави. І Кабмін щоразу полегшує умови отримання субсидій.

На жаль, однією з найболючіших тем для України залишається корупція. Вже з грудня мало б запрацювати Національне антикорупційне бюро, нарешті створене президентом. Однак на реальні результати роботи цього органу доведеться ще зачекати. Між тим певні успіхи у боротьбі з корупцією все ж. Зокрема, Кабмін поступово ліквідує паперові довідки, які довгі роки вдавалось отримувати вчасно за хабарі. Неприємний сюрприз зробив Яценюк і олігархам, які звикли класти прибуток підприємств не до бюджету країни, а до власної кишені. Спершу уряд підвищив рентну плату за видобуток газу, потім позбавив газових олігархів права безкоштовно користуватись державними газорозподільчими системами, а з 1 січня запрацює ще ціла низка обмежень, які добряче попсують життя олігархам.

Вже 12 грудня уряд звітуватиме перед парламентом, а заразом і перед українським народом, які ще проекти він втілив у життя за останній рік. Йтиметься і про реформу Національної поліції, і про перегляд соціальних норм на газ, і про запровадження системі електронних закупівель, яка дозволяє країні економити мільйони гривень щомісяця. Звіт уряду стане відправною точкою у питанні, як житиме країна не лише наступного року. Адже розмови про відставку Кабміну, про яку сьогодні так охоче говорять критикани, насправді пов’язані зовсім не з економічними питаннями. Насправді у разі відставки уряду можна забути про виділення фінансової допомоги із Заходу, а власних коштів на те, аби вивести Україну на якісно новий рівень життя нам наразі не вистачає. Тож українцям доведеться чекати на черговий стрибок курсу долара і зростання цін.

Підстави масованої критики уряду цілком очевидні: відправивши Кабмін у відставку депутатам доведеться або визнати розпад коаліції і призначити нові вибори, або ж створити нову коаліцію. Перший варіант загрожує не лише бездумним витрачанням коштів з держбюджету на проведення кампанії, але й реваншем “регіоналів”. Втім, у другому варіанті вони теж задіяні, адже створити нову коаліцію у ВР без участі БПП та колишніх представників ПР неможливо. І навряд чи створення “ширки” або ж реванш “регіоналів” стануть вдалими підсумками року для українців. Втім, такому розвитку подій напевно щиро радітиме Кремль.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: