Путана

На початку 90-х років минулого століття поїхали ми з чоловіком на весілля до його двоюрідного брата. Гуляли це весілля в одному поліському селі ранньої осені, тому все дійство відбувалося під навісом, на подвір’ї. Все було, як завжди. Пили, закушували, кричали “гірко!”, танцювали до упаду, співали пісень. Одним словом, усім було добре і весело.

Музиканти з районного містечка зверталися до “селюків” виключно “па-рускі”. Відповідно, й репертуар ансамблю складався, в основному, з російської попси і українських народних пісень в ритмі польки.

Після чергового застілля гості вийшли на вулицю, щоб потанцювати. І ось тоді музики видали “на гора” свій шедевр. “Чіста па-рускі” вони оголосили: “А эта песня прозвучит сейчас для нашей очаровательной невесты”. Оркестр і солісти гримнули:

Путана, путана, путана -

Ночная бабочка - ну кто же виноват?

Наречений і наречена танцювали в центрі кола. Танцювали собі спокійно, і ніхто навіть не звернув уваги на двозначність ситуації. Мабуть, на щастя, в той час у поліському селі не знали значення слова “путана” або “ночная бабочка”. Обійшлося без скандалу. Ми з чоловіком тихенько посміялися і теж промовчали.