Привиди в музеї заважають спати

Ми піднялися скрипучими старовинними сходами на другий поверх будівлі, минаючи каміни та музейні експонати. Пані Катерина розповіла, що колись ця споруда була однією з найбільших резиденцій польської знаті на Волині і належала графу Ходкевичу. А сьогодні тут оселився краєзнавчий музей - перлина Млинівщини, огорнута містичною аурою.

- Після освячення будівлі, у музеї стало комфортніше. Однак, через певний час знову почало коїтися щось неймовірне. Невідомо звідки линуть дивні звуки, - продовжує пані Катерина, вмикаючи радіо. - Слухаємо радіопередачі, аби не залишатися в суцільній тиші, яку будь-якої миті може “хтось” порушити...

- Наш сторож якось виносив із коридору виставкові столи, - пригадує жінка, поглядаючи у вікно, де від вітру хиталися дерева старого саду, який був закладений у 18 столітті визначним садівником того часу Діонісієм МІКЛЕРОМ, - і почув, як хтось крокує коридором назустріч йому. Зупинився. Враз вимкнулося світло у коридорі і через кілька секунд знову ввімкнулося. Склалося враження, ніби хтось пройшов коридором і своєю присутністю вплинув на електроенергію. Подібних випадків, яким не можна дати пояснення, - безліч...

- А є якісь пояснення цього феномену? - запитую у пані Тимощук.

- Так. Можливо, це блукають душі людей, які тут померли. Адже в резиденції були замордовані Юлія Ходкевич з дочкою Софією, тіла яких знайшли біля маєтку.

На цьому місці відбувалися безліч дивних подій. Покоївка Ядвіга ДАВИДЮК, яка працювала тут замолоду (сьогодні їй більше 80 років, вона проживає у Млинові), розповіла таку історію.

Чаювання

з волинським Воландом

...Один із власників цього маєтку сам полюбляв грати в карти і частенько запрошував гостей до цієї гри. Якось він попросив напарника Ядвіги, молодого хлопчину, зробити гостям чаю. Коли той підніс до стола тацю з чашками, ненароком кинув погляд під стіл і побачив, що у гостя замість ніг - копита. Після того він збожеволів і став одержимим. Хлопця возили потім у церкви на вичитки.

А ще покоївка розповіла, що у маєтку Ходкевичів час від часу з’являвся напівпрозорий силует так званої “Білої дами”.

- На першому поверсі на стіні ще й досі є тріщина, яка, наче контур, вимальовує жіночий силует, і не зникла після реставрації, - продовжує директор музею, пропонуючи подивитися на це диво. Спускаємося на перший поверх - дійсно, на стіні видно тріщину, яка схожа на жіночий профіль.

- Дослідників аномальних явищ не запрошували? - запитую, дивуючись побаченому.

- Ні, бо матеріальних збитків привиди нам не завдають, хіба що лякають, - посміхається жінка. - Але якщо приїдуть спеціалісти досліджувати біополе будівлі, ми не будемо проти. Можливо, хтось таки дасть обгрунтоване пояснення явищам, які тут відбуваються, - оптимістично зазначила Катерина Тимощук. - Користуючись нагодою, запрошую відвідати наш музей. Окрім привидів, тут є більш цікаві речі - експозиції природи, історії та виставки. Експозиції відділу історії, зокрема, розповідають про розвиток людського суспільства, починаючи з доісторичних часів.