Жак-Ів Кусто – в океані безмовності

Бурхливими були студентські роки Кусто. У 1933 році він отримує призначення на крейсер «Прімоге», що прямував на Близький Схід (і вже тоді товариші відзначили його дивну манеру говорити про себе, ніби про когось іншого, і незмінну тягу до самоти). У 1936 році він просить призначення у військово-морську авіацію і домагається переходу. І незабаром розбивається на спортивній машині свого батька: безліч переламаних ребер, зміщення хребців, пробите легке, паралізовані руки… Кар’єра лейтенанта військово-морської авіації закінчена.

«Виняткова сила волі, – писав недавно один з найбільших французьких журналів, – характер борця дозволили йому менш ніж через рік вийти з лікарні слабким, але стоячи на своїх ногах і з обома діючими руками!»

Він закоханий. Його обраниця – Симона Мелькіор, внучка адмірала Жана Баема, пристрасно захопленого підводними дослідженнями, організатора експедиції в Туніс, в Махді. У липні 1937 року морський лейтенант Жак-Ів Кусто одружується в Парижі на Сімоні Мелькіор і отримує призначення на корабель «Суфрен», приписаний до військово-морської бази в Тулоні. Тут за допомогою друзів, Філіпа Тайеза і Діді (а більше друзів у Кусто не було ніколи) він і причащається до пристрасті «вільних занурень».

Кусто створює свою компанію з виробництва фільмів – «Асоціацію акул», – яка пізніше і випустить більшу частину знятих їм кінострічок. «Можна з впевненістю сказати, – пише французька преса, – що в окупованому Парижі і починається велика «Одіссея капітана Кусто». Тесть, Анрі Мелькіор, познайомив Жака-Іва з інженером великої компанії «Ер Лікід» Емілем Ганьяном, який у той час працював над «прототипом редуктора для мотора, що працює на газовій суміші».

За допомогою цього редуктора і за клопотанням П’єра-Антуана Жак-Ів відзняв затопленні німцями на рейді в Тулоні французькі кораблі, і кадри ці стали основою фільму «Останки затонулих кораблів».

Після звільнення Франції в 1945 році офіцери Філіп Гайез і Жак-Ів Кусто повернулися на морську службу. Їм запропонували розробити та здійснити програму з розмінування тулонського рейду; вони взялися за цю небезпечну справу, створили на базі військово-морського флоту спеціалізовану структуру GERS – Групу підводних досліджень і пошуку під керівництвом капітана Тайеза.

Але Кусто з дитинства мріяв бути незалежним. І першим. Він бажав розпоряджатися доходами від підводних розробок, що проводяться з використанням редуктора «Кусто/Ганьян», поставленого на комерційне виробництво філією компанії “Ер Лікід». Пізніше компанія «Аква Ланг Інтернешнл» об’єднає понад 20 фірм і буде виробляти і продавати по всьому світу обладнання для занурень під різними марками. Нині ця компанія має оборот понад 200 мільйонів доларів, з яких Кусто як автору запатентованого винаходу належить 5 відсотків (10 млн. доларів).

Отже, Жак-Ів Кусто вирішує стати першим і найбільшим дослідником підводного світу. Йому необхідний корабель. На Мальті він побачив мінний тральщик Королівських Британських ВМС під назвою «Каліпсо». Потім у Кусто буде безліч спонсорів, меценатів, вкладників – своїх грошей, як з’ясовується, він зовсім або майже не витрачав, – але першим, доленосним був знаменитий ірландець Гіннес; після тривалої розмови з Кусто меценат-виробник пива вносить велику частину необхідної суми, решту платить асоціація «Французькі океанографічні суспільства», спеціально для цього створена Жаком-Івом Кусто.

Липень 1950. Йому сорок років, він переповнений мріями і енергією. Переобладнання «Каліпсо» триває цілий рік. Найважливіше нововведення – пристрій під форштевнем, приблизно в двох метрах нижче ватерлінії, кабіни для підводного спостереження зі спеціальними ілюмінаторами.

Перша експедиція – на Червоне море – субсидувалася ВМС Франції, які відряджаються на борт «Каліпсо» двох механіків і матроса. Всі інші члени екіпажу – добровольці, включаючи Симону Кусто, призначені комісаром судна. У тому ж році Жак-Ів захоплюється пошуком залишків амфор, коштовностей, які часто знаходили рибалки, які закидають мережі навпроти Марселя, з боку Фріульських островів. І це стало першим і найбільшим підводним археологічним «будівництвом». З дна було піднято понад 2 тисяч амфор, прикрас, зброї, монет, золота, срібла…

Пізніше визнані археологи критикували Кусто за те, що розкопки проводилися без спеціальної підготовки, чіткого плану, методу, непрофесіоналами. Але, по-перше, вчені не брали до уваги нелюдські труднощі глибоководних, на 50-60 метрів занурень у важкодоступній місцевості моря, часом досить суворого, і з допотопним (з нинішньої точки зору) обладнанням, а по-друге, – не враховували, що керував розкопками Жак-Ів Кусто. Він вперше проявляє свій геніальний дар спілкування із засобами масової інформації: преса, радіо, телебачення всього світу захоплено, як про череду сенсацій, повідомляють про знахідки Кусто, знаменитий «Нешнл Джіографік» публікує про нього великий фоторепортаж, який приніс популярність у всіх англомовних країнах.

У той же час створюється все більше і більше досконале обладнання для підводних зйомок – завдяки професору Еджертону, винахіднику електричного спалаху, і геніальному інженерові Лабану, автору камер для зйомок. Провідні в світі фірми охоче вкладають великі гроші в цей технологічний прорив. І все ж діяльність Кусто вимагає дуже великих витрат, – і він змушений звернутися до роботи більш прибуткової: нафта. Розробникам «офшорної нафти» терміново були потрібні професіонали-підводники – і Кусто створює Першу французьку компанію підводних досліджень, яка укладає контракти з найбільшими нафтовидобувними корпораціями і дозволяє всерйоз підготуватися до зйомок повнометражного фільму, який стане культовим і вже назавжди затвердить всесвітню популярність Жака-Іва Кусто, – «Світ безмовності».

1955. Червоне море (до речі, Кусто багато знімав на коралових рифах), Індійський океан, зйомки по всьому світу … У лютому 1956-го в театрі на Єлисейських Полях – прем’єра. Такої прем’єри Париж, Франція, світ ще не бачили. Присутні президент республіки, голови обох палат парламенту, вищі представники конституційної влади, посли понад 30 країн, а національні військово-морські сили забезпечують під звуки маршів почесну варту. Тріумф! Глядачі аплодують стоячи більше півгодини. Газети, радіо, телебачення в один голос називають фільм твором століття.

Вперше в історії кінофестивалів у Каннах документальний фільм «Світ безмовності» отримує Золоту Пальмову гілку. У 1957 році – «Оскар» у Голівуді. І – унікальний випадок: через рік інший фільм Жака-Іва Кусто – «Історія червоної риби» також отримує приз на Канському фестивалі і «Оскара» в Голівуді.

Доходи тим часом продовжували рости, і це дозволило почати здійснення найбільш грандіозного задуму всього життя – створення «підводних будинків», «Преконтінент». Дослідники, в тому числі і син Кусто, Пилип, багато днів жили і працювали в кабіні на великій глибині. Але через три роки третій за рахунком «Преконтінент» визнається урядом, які фінансують проект, занадто дорогим. Кусто обурений, втішає лише, що фільм «Світ без сонця», знятий під час операції «Преконтінент II», удостоєний «Оскара». Критики фільм розкритикували за «грубі трюки». «Жак-Ів Кусто не змінився, – написала одна з найбільших газет, – але навколишній світ став іншим».

28 червня 1979 в Португалії під час випробування свого гідролітака, з якого знімалися багато епізодів телесеріалу «Одіссея Кусто», гине, вірніше, без вісті зникає син Філіп. Починається тривала чорна смуга в житті Кусто, з нищівними фінансовими провалами, аваріями, скандалами…

Ось що написав якось Верб Норман, почесний віце-президент КМАС: «… Ми згадуємо про дуже показовий провал проекту «Океанічного парку Кусто» в Парижі, фінансовий дефіцит якого перевищив суму в 120 мільйонів франків. В черговий раз погана підготовка, слабка організація, неправильно проведене вивчення ринку, як мінімум сумнівне управління стали причинами цієї невдачі. Однак Жак-Ів Кусто користувався в цей раз великою підтримкою. Як приклад можна навести той факт, що міська влада орендувала йому в привілейованому районі півгектара землі за чисто символічну плату в 100 франків!

Розгалуження між численними товариствами, заснованими Жаком-Івом Кусто, призвели до того, що їх управлінням все більше і більше цікавилися податкові служби. У США «Суспільство Кусто» було заарештовано за ненадання рахунків, за незаконне вербування у свої ряди по пошті, не передбачене жодним законом. Підрозділи Товариства заплуталися у виконанні своїх обов’язків, що призвело до конфіскації майна «імперії».

Те ж саме сталося у Франції з «Фондом Кусто». Цей фонд змушений змінити свій статус і привести справи у відповідність з французькими законами. Насправді Жак-Ів Кусто завжди зі зневагою ставиться до правил будь-якої гри, а погоджується виконувати лише ті, які зручні особисто йому.

Ми ніколи не дізнаємося про розміщення рахунків різних «організацій» Кусто, ні про його особисті доходи в цих підприємствах. Нічого також не відомо про його доходи від публікацій у засобах масової інформації, а також від торгових комерційних підприємств, які він контролював. (А ще сам Кусто, в своїй іпостасі підприємця, ймовірно, був ідейним натхненником багатьох успішних компаній, скажімо, компанії Seagate, що займається контейнерними перевозками вантажів по всьому світу).

Не треба забувати, що він отримав свого часу досить багато значних грошових субсидій як в США, так і у Франції і що йому необхідно було представити звіти про використання цих коштів, що він так жодного разу і не зробив. Спонсори найчастіше знаходили, що вартість здійснення його проектів, якими б вони не були, завжди була непомірною, надмірно напруженою.

Йому виповнилося 80, коли він попрощався зі своєю Сімоною, яку французи ласкаво називали «пастушкою». Її прах розвіяний по морю біля берегів Монако. Але і на дев’ятому десятку в нього вистачило любові до життя, щоб знову одружитися і, по суті, почати все спочатку.

На грецькому острові Санторін, поблизу якого він шукав Атлантиду, Кусто вперше зізнається, що часто забував про Бога і грішив, але якби Бог дарував друге життя, то він прожив би його так само. Атлантиду Жак-Ів Кусто не знайшов. Втім, у кожного своя Атлантида. І він таки її знайшов. Він прожив красиве життя. І пішов. У свій Світ Безмовності. Прощавай, Капітан.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: