Альфред Нобель:

На новому місці родина освоїлася досить швидко. Батько почав випускати токарні верстати та обладнання до них. Сім’я оселилася у великому будинку. Для дітей найняли вчителів. Всі сини Еммануїла були працьовитими і талановитими людьми. З ранніх років любов до роботи виявляв і Альфред Нобель. Цікаві факти про його ранні роки можна зустріти у різних джерелах. В одному з них, наприклад, зазначено, що майбутній вчений досконало володів кількома мовами. Серед них були російська, англійська, німецька та французька. До 17 років Альфред попрямував в США, Німеччину і Францію. Протягом трьох років він продовжував свою освіту.

Альфред Нобель: біографія вченого

Після трирічного навчання за кордоном, він повернувся в Росію і влаштувався на підприємство батька, що випускало боєприпаси для Кримської кампанії. По завершенню війни в 1856 р. мануфактура потребувала термінової реорганізації. Цим зайнялися брати Роберт і Людвіг. Батьки разом з молодшими дітьми повернулися до Швеції. У Стокгольмі почалася нова епоха для сім’ї. Батьки влаштувалися в маєтку в передмісті Стокгольма. Тут була створена експериментальна лабораторія. В ній свої експерименти з детонацією проводив старший Нобель. Альфред незабаром приєднався до батька в дослідженнях. В якості єдиної вибухової речовини в той час застосовувався чорний порох. При цьому вже були описані властивості нітрогліцерину. У 1847 р. він був вперше синтезований італійським хіміком Асканьо Собреро. Однак використовувати нітрогліцерин за призначенням було неможливо.

Перші досягнення

Основну частину експериментів проводив Еммануїл Нобель. Альфред спочатку займався пошуком спонсорів. У 1861 р. меценат був знайдений. Він дав дослідникам 100 тис. франків. Варто, однак, сказати, що роботою з вибуховими сполуками Альфред не особливо цікавився. Але при цьому він не міг відмовити батькові допомоги. Через 2 роки, Альфред Бернхард Нобель створив перший пристрій, що дозволяє убезпечити роботи з нітрогліцерином. Речовина містилося в окремому, герметичному резервуарі. Детонатор ставилося в сусідньому відсіку – капсулі, який згодом стали лити з металу. Створений пристрій практично повністю виключав ймовірність спонтанного вибуху. При подальшому його вдосконаленні чорний порох стали замінювати ртуттю. В ході одного з експериментів стався вибух, в результаті якого загинуло 8 чоловік, включаючи молодшого брата Альфреда – Еміля. Батько дуже важко переніс загибель сина. Через деякий час трапився удар, який прикував його майже на 7 років до ліжка. Еммануїл Нобель так і не зміг встати на ноги і помер у 1872 р. у 71 рік.

Любов до книг

Альфред Нобель відрізнявся любов’ю до читання. В свою бібліотеку він включав не тільки наукові праці різних авторів, але і класичні твори. Нобель дуже любив французьких письменників. Серед них були Гюго, Бальзак, Мопассан. Варто сказати, що він був не тільки хіміком, але і філософом. У Нобеля була докторська.

Письменство

До нього також проявляв інтерес Альфред Нобель. Динаміт – запатентована їм речовина – не була метою його діяльності. В цілому можна сказати, що комерція була засобом існування, а не улюбленим заняттям. Цілком можливо, він став би письменником. На жаль, зберігся лише один його твір – п’єса у віршах про Беатрисе Чечні («Немезида»).

Робота після смерті батька

Все, що винайшов Альфред Нобель, приносило йому великий прибуток. При цьому він сам здійснював контроль над технологічними процесами, підбирав кадри на підприємство, вів листування з партнерами. Нобель виявляв виняткову відповідальність. Він стежив за бухгалтерськими операціями, рекламними кампаніями, збутом продукції, брав участь у переговорах з постачальниками. Винаходи Альфреда Нобеля використовувалися в різних промислових галузях. При цьому вчений бачив великі перспективи у використанні вибухових сполук в мирних цілях. Так, динаміт Нобеля застосовувався в гірському районі Сірка-Невади для прокладання залізничного полотна.

Перше іноземне підприємство

Воно було засноване в 1865 р. Головний офіс знаходився в Гамбурзі. Варто сказати, що робота з вибуховими сполуками ніколи не обходиться без нещасних випадків. Не стало винятком і нове підприємство. Нобель був змушений постійно вирішувати питання, що стосуються безпеки. Найбільшим його бажанням було створення вибухівки, яка застосовувалася б винятково в мирних цілях.

Поїздка в Америку

Тут він хотів заснувати нове підприємство. Проте діловий світ не дуже сподобався підприємцю. У нього склалася думка, що місцеві комерсанти проявляють надто сильне бажання отримувати гроші. З-за цього пропадало задоволення від спілкування з ними. Дії, які робили американські бізнесмени, затьмарювали радість співробітництва і постійно нагадували про їх справжні цілі.

Успішний експеримент

У 1867 році була створена, нарешті, безпечна вибухівка. Нобель запатентував динаміт. Він представляв собою порошок, у складі якого присутній нітрогліцерин і хімічно інертна речовина. В якості останнього виступав мінерал кізельгур. Це скам’янілі останки діатомеї (морського рослини). Динаміт засипався у висвердлені отвори і вибухав з використанням шнура, що з’єднувався з детонатором. Це дозволяло людині знаходитися на безпечній відстані від епіцентру. Винахід Нобеля використовується в різних сферах і сьогодні.

Баллистит

Він став наступним відкриттям. Після динаміту була створена гримуча суміш. Вона представляла собою суміш пороху і нітрогліцерину. Згодом Нобель створив баллистит – бездимную вибухівку. Через кілька років вона була вдосконалена Аелем і Дьюаром. Вони створили на основі баллистита кордит. Вчені запатентували свій винахід як новинку. Однак це було некоректно, оскільки його основою був баллистит. Нобель спробував оскаржити патент в суді, але проти нього виступив уряд Англії, і вчений програв. Варто сказати, що йому досить часто доводилося вступати в такого роду конфлікти.

Суспільні погляди

Нобель виступав проти надання виборчих прав жінкам. Він висловлював великі сумніви щодо розумності та ефективності демократичної моделі. Разом з цим, Нобель був проти деспотизму. Працівники його підприємств були захищені в соціальному плані в рази краще, ніж персонал інших господарів. Нобель вважав, що добре освічений, який має високі моральні принципи, ситий і здоровий чоловік принесе набагато більше користі справі, чим грубо експлуатована маса безграмотних людей. Він витрачав багато коштів на створення умов для нормальної роботи. Особливу увагу він приділяв заходам безпеки. Сучасники називали його соціалістом. Хоча сам він себе таким не вважав.

Благо суспільства

Нобель вважав, що всі його винаходи повинні використовуватися в мирних цілях. У другій половині XIX сторіччя було створено паровий двигун. Його поява дало величезний поштовх у розвитку економіки. В результаті стали повсюдно споруджуватися залізниці, пробиватися тунелі. У всіх цих роботах використовувався динаміт Нобеля. Вибухова речовина застосовували при розчистці каналів, поглибленні дна водойм при прокладці судноплавних шляхів. Якщо говорити про військову сферу, то Нобель вважав, що якщо обидві сторони будуть мати однакове озброєння, то зіткнення не буде.

Помилка в некролозі

На початку кар’єри промислового магната Нобель не планував заповідати свій капітал на благодійні справи. Однак його погляди змінилися на схилі років. У 1888 р. помер Людвіг. В газетах за помилку було розміщено повідомлення про смерть Альфреда. При цьому його назвали торговцем смертю, людиною, який сколотив своє багатство на крові. Ці повідомлення сильно потрясли матір Нобеля. Вона захворіла і через рік померла. Безумовно, сам Альфред теж не зміг залишитися байдужим до статей. Він перебрався в Італію. Там Нобель оселився в Сан-Ремо, на затишній віллі. На ній він обладнав лабораторію і ставив досліди із синтезу штучного шовку і каучуку.

Остання воля

У роки перебування в Сан-Ремо вчений і підприємець став обдумувати, як розпорядитися своїм статком. До того часу діяла надійна система управління підприємствами, вівся контроль розподілу прибутку. За всім цим стежив сам Альфред Нобель. Нобелівська премія вважається ключовим досягненням цієї людини. У своїй останній волі він зазначив, що більша частина його статку повинна піти на винагороди великим вченим і людям, чия діяльність спрямована на зміцнення миру. 31 млн шведських марок – сума, яку виділив на це Альфред Нобель. Нобелівська премія була заснована в області хімії, фізики, медицини/фізіології. Винагорода призначалася також людині, яка створила видатний літературний твір. П’ята частина повинна бути віддана тому, хто вніс вагомий внесок у знищення рабства, згуртування народів, сприяння миру і зменшення чисельності армій. Заповіт Альфреда Нобеля містив особливе його бажання. Він вказував на те, що винагорода повинна видаватися людині незалежно від його національності. Тобто, головним критерієм має виступати досягнення, а не приналежність до якої-небудь країни.

Жінки

Безумовно, особистість цієї людини викликала величезний інтерес у сучасників. І якщо про його підприємницьку і наукову діяльності було відомо всім, то інтимна сторона була ретельно прихована від сторонніх. З існуючих джерел не можна навіть встановити, чи був одружений Альфред Нобель. Особисте життя цієї людини, однак, мало місце. Першою його любов’ю стала Ганна Дезрі. Вона була дочкою аптекаря. Є свідчення, що Нобель навіть хотів одружитися. Існує дві версії, що пояснюють причини того, що шлюб не відбувся. За однією з них, Ганна захворіла і померла. За іншою – вона завела роман з якимось Лемаржем – математиком. За чутками, саме це стало причиною відсутності в преміальному комплекті досягнень у цій дисципліні. Ще одна жінка, до якої вчений відчував ніжні почуття, - Сара Бернар. Нобель побачив її у виставі і закохався. Інша жінка, яка полонила Нобеля, - Софі Хесс. Їй було всього 20. Вона працювала в квітковому магазині. Цей роман, можливо, не був би відомий, якби Хесс після смерті Нобеля не пред’явила претензії на спадщину. Як свідчать джерела, вона перебувала на його утриманні 19 років. Сусідам Хесс представлялася як мадам Нобель. Однак офіційно відносини не були зареєстровані. У 1876 р. Нобель познайомився з Бертою Кінскі. Вони цілком могли побратися, але з невідомих причин цього не сталося. Відомо, що саме Берта надихнула Нобеля на заснування премії. Варто сказати, що вони підтримували хороші стосунки до останнього дня його життя. Берта Кінскі була в числі перших людей, які отримали премію миру. Вона брала активну участь у справі збереження людства від початку Третьої світової війни.