Нефертіті – ідеал краси

У 1912 році в майстерні скульптора Тутмоса в Амарні був виявлений унікальний бюст цариці Нефертіті, яка відтоді стала одним із символів краси та вишуканості давньоєгипетської культури. Команда німецького єгиптолога Людвіга Борхарда відвезла унікальну знахідку в Німеччину. У своєму археологічному щоденнику навпроти замальовки скульптури Борхардт написав всього одну фразу: «Описувати марно – треба дивитися!». Щоб приховати знахідку від єгипетської митниці, її обернули в срібний папір і покрили гіпсом. Коли це виявилося – вибухнув скандал. У 1933 році міністерство культури Єгипту зажадало повернути бюст, але Німеччина відмовилася. Так скульптура, яка стала символом східної краси, «прописалася» в Берліні. Розпочата незабаром війна притушила пристрасті, але навіть після її закінчення єгиптологам з Німеччини якийсь час було заборонено проводити археологічні розкопки на території Єгипту.

Ким же була знаменита Нефертіті? Згідно громадського статусу, прийнятому до неї, – всього лише однієї з жінок численного царського гарему. Єгиптянки того часу на весь світ славилися красою. Вони володіли секретами косметичних засобів, які передавалися лише від матері до дочки, були майстерні в справах любові, співали, танцювали і грали на музичних інструментах. Загалом, конкуренція серед претенденток на увагу фараона була дуже висока.

Звідки ж родом Нефертіті, як змогла завоювати увагу і любов фараона Ехнатона, стати йому не тільки коханою жінкою, а й вірною соратницею? З початку дослідження і проведення розкопок в руїнах Ахетатона (сучасний Тель-ель-Амарна) в 80-х роках XIX століття до теперішнього часу не виявлено жодного чіткого свідоцтва, яке б пролило світло на походження Нефертіті. Тільки згадки, що дивом залишилися на стінах гробниць членів сім’ї фараона і вельмож, містять деякі дані про неї. Саме написи в усипальницях і клинописні таблички Амарнского архіву допомогли єгиптологам вибудувати кілька гіпотез про те, де народилася цариця.

В цілому припущення єгиптологів можна розділити на дві версії: одні вважають Нефертіті єгиптянкою, інші – міттанійскою принцесою (стародавня держава на території Північної Месопотамії), надісланою ще в дитинстві до двору батька Ехнатона Аменхотепа III. Недарма ж частина її імені перекладається як «найпрекрасніша прийшла». Перша версія полягає в тому, що Нефертіті – дочка наближеного до трону багатющого єгипетського вельможі Ейа (після смерті сина Ехнатона Тутанхамона він сам став фараоном Єгипту) і годувальниці фараона Ехнатона. У будь-якому випадку Нефертіті, яка народилася в 1370-х до н. е., стала дружиною правителя всупереч існуючої традиції брати в дружини близьких родичок – племінниць, сестер і навіть дочок, щоб зберегти «чистоту крові».

Потрібно відзначити, що і чоловік Нефертіті виділявся серед представників своєї династії. Намагаючись зміцнити самодержавну владу, Аменхотеп IV, спираючись на неродовитих служивих людей, так званих немху (що означало «сироти», звичайно, в переносному сенсі), виступив проти жерців, в першу чергу проти служителів головного бога Амона-Ра. Щоб послабити супротивника, необхідно було позбавити його впливу, тому Аменхотеп поступово став висувати на противагу фиванскому богу Амону культ раніше маловідомого бога Атона, уособленням якого був сонячний диск. На шостому році царювання Аменхотепа IV боротьба різко загострюється і незабаром досягає апогею. Фараон разом зі своїм двором покидає ненависні і ворожі йому Фіви і в 300 км на північ наказує заснувати нову столицю – Ахетатон (Ахет-Атон – «горизонт Атона»). Дещо раніше фараон перейменував себе в Ехнатона (Ехн-Атон – «угодний Атону»). Як і в будь-якій битві, фараонові в битві за трон потрібні були надійні союзники. Мабуть, такого союзника – вірного, розумного, сильного – він і знайшов в особі своєї дружини Нефертіті.

Навряд чи серед дружин фараонів знайдеться ще одна жінка, яка мала настільки потужну владу і беззастережну любов свого чоловіка. Недарма в новій столиці Єгипту практично всі будівлі, собори і пам’ятники були прикрашені зображеннями Нефертіті. (Правда, від них потім мало що залишилося.) Улюбленою темою зображень на рельєфах і стелах в храмах і гробницях Ахетатона став повсякденний побут царя та його родини – дружини Нефертіті (після перейменування – Нефернефруатон) і численних дочок, що стоять перед променями-руками Атона, який простягає їм символи життя і володарювання.

«Красуня прекрасна в діадемі з двома пір’їнами, володарка радості, повна вихвалянь», «сповнена красотами», «володіє серцями» – як тільки не називали її давні. Практично на всіх зображеннях та скульптурах Нефертіті зображена одного зросту з чоловіком-фараоном, що говорить про її статус – він, принаймні, дорівнював статусу чоловіка. На дипломатичних прийомах Ехнатон не соромився прилюдно радитися зі своєю дружиною, у всіх церемоніях, де він вихвалявся як втілення бога Атона, вона брала участь. Цим підтверджувався не просто статус головної дружини фараона, а й дружини бога Атона. Вона була живим втіленням життєдайної сили сонця, що дарує життя. У Гемпаатоне і Хутбенбене – великих храмах бога Атона – їй підносили молитви, жодне з храмових дійств не могло відбуватися без цариці, що вважалася запорукою родючості і процвітання всієї країни. Щоранку Нефертіті починалося з того, що, піднявшись з Ехнатоном на вежу, вона ловила руками перший сонячний промінь. А щовечора саме Нефертіті проводжала сонячного Атона. «Вона проводить Атона на спокій солодким голосом і прекрасними руками з систр, – йдеться про неї в написах гробниць вельмож-сучасників, – при звуці голосу її радіють».

Стіни залу, зведеного Ехнатоном на шостому році правління в своїй столиці для святкування церемонії, були декоровані колосальними скульптурними зображеннями Нефертіті, ототожненої з Тефнут – богинею вологи, що стоїть на сторожі світової гармонії і божественного закону. У цій іпостасі Нефертіті могла зображатися в якості сфінкса, що вражає ворогів Єгипту палицею.

Нефертіті була вірною соратницею і подругою фараону, але самого головного – як його дружина – вона не змогла йому дати. Спадкоємця. Шість дочок народила Нефертіті, а довгоочікуваного сина все не було. Скориставшись слабкістю цариці, в цей момент підняли голову її заздрісники і вороги. Життя людини в стародавньому Єгипті було коротким – 28-30 років. У будь-який день смерть могла прийти за правителем, а прямого спадкоємця не було. На 12-му році правління Ехнатона померла середня дочка царственого подружжя – принцеса Макетатон, а незабаром і сама Нефертіті зникла з історичної арени, можливо, потрапивши в опалу.

Її місце зайняла наложниця Кіа. Втім, юна красуня не могла утримати увагу фараона надовго, і якийсь час Ехнатон метався між ними. Через деякий час Кіа повернулася в гарем, але колишніми відносини Ехнатона і Нефертіті вже на стали. Однак і в такій непростій ситуації цариця продемонструвала свою далекоглядність – новою дружиною фараона стала їх спільна дочка. Вчинок, за сучасними мірками, огидний, але тоді це було нормально і повсюдно практикувалося, щоб зберегти чистоту царської крові. Цариця сама навчила дочку мистецтву любові – тієї любові, яка колись полонила фараона.

До 14-го року правління Ехнатона (1336 до н. Е.) всі згадки про царицю зникають. Одна зі статуй, виявлених у майстерні скульптора Тутмоса, ймовірно, зображує Нефертіті на схилі літ. Перед нами ж особа, все ще прекрасна, але час уже наклав на неї свій відбиток, залишивши сліди пережитого за ці непрості роки, – видно втому, навіть надломленість тендітної немолодої жінки. Ростова скульптура цариці зображує її в відвертій сукні, з сандалями на ногах.

Однак ряд дослідників вважає, що Нефертіті стала офіційною співправителькою хворого чоловіка і, щоб не виникло розмов і невдоволення народу, змінила своє ім’я на чоловіче. Тому-то й зникли згадки про неї. Чи правда це, зараз встановити надзвичайно складно.

На сімнадцятому році свого правління Ехнатон помер. Столиця повернулася в Фіви, культу єдинобожжя Атона прийшов кінець. І тільки Нефертіті, вірна колишнім переконанням, залишилася в безлюдному Ахетатоне. Місто помирало разом з царицею і після її смерті в 1330-х спорожніло зовсім. Останнє прохання цариці було просте – поховати її в гробниці поряд з чоловіком.

Всі класичні знання про Нефертіті і Ехнатоні засновані в більшості своїй на припущеннях, а не на фактах. Все, що могло б розповісти про це подружжя реформаторів, було цілеспрямовано знищено подальшими владиками Єгипту, які прокляли ім’я Атона і повернулися до вихваляння бога Амона і його божественного сімейства. І тому все, що було пов’язано з Ехнатоном і Нефертіті, підлягало знищенню. Храми руйнували, а якщо це було неможливо, зі стін збивали барельєфи, розбивали скульптури, з колон виймали цілі кам’яні блоки. Навіть згадка цих царських імен вважалося крамольним. Будь-кого, хто не послухався чекала страта. Настільки суворі заходи, природно, досить швидко привели до повного забуття Ехнатона і його дружини.

Але через тисячоліття образ Нефертіті повстав з попелу, розбурхуючи нашу уяву містичною силою древнього Єгипту і великих жінок, які творили його історію. Якби не було їх, можливо, не з’явилася б і Нефертіті на правлячому єгипетському небосхилі.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: