"Ой хто, хто Миколая любить!"

Про життя Миколая з історичних хронік відомо небагато. Народився він у місті Патар, що в Малій Азії, імовірно 280 року, помер 6 грудня (близько 343 року). День смерті святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто - Миколая - щороку 6 грудня (за старим стилем) та 19 грудня - за новим.

За переказами, його батьки були багатими та віруючими християнами, і охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. З молодих років Миколай присвятив себе служінню Богу. У першій половині IV століття був єпископом Мири Лікійської (нинішнє Демре, що у провінції Анталія (Туреччина). Був він і учасником першого Вселенського Собору, що відбувся 325 року в Нікеї.

Миколай Чудотворець

у легендах та переказах

Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він із часом став одним із найважливіших святих.

Так, існує легенда, яка оповідає, як один збіднілий чоловік не міг забезпечити приданим своїх трьох доньок. І оскільки, за тамтешнім звичаєм, вони не змогли б вийти заміж, батько мав намір відправити їх займатися проституцією. Миколай, дізнавшись про це, вирішив зарадити біді. Протягом трьох ночей він підходив до убогої хатини та щоразу кидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота - на придане для кожної з дівчат. Тому святого Миколая на образах іноді зображають з трьома яблуками або трьома золотими кулями.

Розповідають також, що ще немовлям Миколай був настільки набожним, що у дні посту (середу та п’ятницю) ссав материнське молоко лише один раз на день.

Своїми молитвами Миколай зцілював недужих, сліпих і калік, “заспокоював” море, бурі, “гасив” пожежі, охороняв від усіляких напастей.

Святий Миколай вважається покровителем моряків, торговців, лучників, мандрівників, дітей та студентів.

Миколаївські забави

В Україні з давніх-давен свято Миколая відзначали з особливою пошаною, причому, досить гучно: з піснями, музикою, своєрідними обрядовими дійствами та забавами. Господарі варили пиво, скликали гостей і веселилися. А по обіді запрягали найкращих коней і з піснями та веселими вигуками їздили селом - “бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!”. У різних місцевостях миколаївські обрядодійства мали різні назви: обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик).

Напередодні 19 грудня хлопці, один із яких був переодягнений Миколаєм, обходили двори з піснею: “Ой хто, хто Миколая любить!” Вони роздавали дітям подарунки: цукерки, фрукти, горіхи тощо. Через “Миколая” хлопці та дівчата іноді передавали подарунки своїм коханим.

Також до свята випікали спеціальне печиво - “миколайчики” - і клали його дітям уночі під подушку. Тому всі діти знають, що у ніч на 19 грудня до них обов’язково прийде Святий Миколай і покладе під подушку подарунок.

"Миколайчики"

Для тіста беруть 1 яйце, 1 ст. л. меду, 1 склянку цукру, 1 ч. л. соди, погашеної оцтом, 50 г маргарину (масла), 2 склянки борошна, (можна 2 ст. л. сметани), 1 ст. л. олії.

Замісіть тісто і поставте його на холод на 1 годину. Потім розкатайте тісто товщиною 0,5 см і формочкою виріжте печиво. Викладіть його на деко, злегка змащене олією. Випікайте 5 хв. у гарячій духовці. “Миколайчиків” розписують за допомогою глазурі, яку готують із білків 3 яєць, 2 склянок цукрової пудри та харчових барвників.