Цариця Савська

Я – цариця і пишаюся цим. Я з’явилася на світ у царській родині, мене виховували як принцесу, що має великі привілеї. Все в моєму житті було підпорядковане одній меті: одного дня я мала одружитися з царем і жити так, як цариця. І так трапилося: я одружилася з царем Сави. Коли хочеш одружитися з царем, то вибір дуже обмежений. Мій чоловік був доброю людиною, а як цар він був слабкий, поступливий та неуспішний. Швидко виявилося, що для того, щоб втримати позиції і врятувати країну від хаосу, треба зробити жорсткі кроки. Які саме?

Це просто: я перейняла владу і швидко навела в країні порядок. Я приймала всі важливі рішення, складала плани, керувала державою, втілювала в життя своє бачення. Натомість мій чоловік з’являвся на всіх урочистостях, де треба було перерізати стрічку. А найбільше йому подобалося проводити час на своєму улюбленому човні, плаваючи затокою. Він був симпатичним дамським догідником. Серйозними справами займалася я, а він нічому не противився. Безтурботне життя йому подобалося.

Я була рішучим і непоступливим керівником. Однією з тих, які відразу переходять до справи, не переливаючи з пустого в порожнє і не витрачаючи час на безладні дискусії.

До мене почали доходити чутки про незвичайні події, які трапилися в Ізраїлі. Ізраїль з’явився на політичній сцені і став сильною світовою державою під керівництвом царя Давида. А тепер цією країною керував Соломон.

Я не могла повірити в те, що читала. Особистий дохід Соломона налічував майже мільярд доларів у рік. Тоді долар ще мав якусь цінність. Соломон мав триста золотих щитів для своїх особистих охоронців. Він їв зі золотих тарілок та пив зі золотих келихів. До його золотого трону, який охороняли два золоті леви, вело шість золотих сходин, біля яких з обох боків сиділи дванадцять золотих левів. Говорили, що в Єрусалимі є стільки срібла, скільки каменів на вулицях.

Соломон мав тисячу чотириста колісниць, оздоблених золотом. Правдоподібно, в їдальні він тішився краєвидом висячого саду, а вино в золотих візочках розвозили дресировані павичі. Слуги Соломона були одягнені в найліпший одяг. А найбільш неправдоподібні плітки поширювались про його дружин і наложниць. Гарем Соломона складався зі сімсот або й із тисячі жінок. Жоден чоловік не міг бути настільки дурним або ж настільки відважним. Я мусила побачити це на власні очі.

Те, що мене найбільше заінтригувало, була історія про двох проституток, які видавали себе за матерів однієї й тієї ж дитини. Одна з них брехала. Як цар Соломон впорався з цією надзвичайно делікатною ситуацією? Він наказав розрізати дитину навпіл і кожній з жінок забрати половину. Чому? Він знав, що справжня мати зречеться своїх прав, щоб врятувати життя дитини. Геніально і жорстоко. А в мене було дуже багато запитань, на які я не могла знайти відповідей…

Тож я вирішила на верблюді подолати дві з половиною тисячі кілометрів, щоб задовольнити свою цікавість. Спочатку я вагалася. Адже в обидва боки це п’ять тисяч кілометрів. Врешті я таки наважилася вирушити в далеку подорож. Оголосила, що ми вирушаємо через десять днів.

Мушу визнати, що наш караван виглядав солідно. Крім коштовностей, я мала намір подарувати Соломонові чотири з половиною тонни золота. Я думала собі: «Золото приверне його увагу». До речі, знадобилося сорок п’ять верблюдів, щоб завантажити усе золото. Навіщо так багато? Верблюд може нести дев’яносто кілограмів на довгі відстані та сто вісімдесят на короткі.

Варто додати, що я була задоволена виглядом нашого незвичайного каравану. Я хотіла, щоб в’їзд до Єрусалима запам’ятали всі мешканці міста. Перше враження було надзвичайно важливе. Тому цей виїзд мав відбутися велично й помпезно. Це мало бути справжнісіньке видовище. Щоб нас побачити, люди вилазили на мури, натовпи чекали на вулиці. Я хотіла, щоб ця звістка швидко поширилася: «Цариця Савська заслуговує на зустріч із найбільшим володарем світу». З гордістю визнаю, що поява мого імпозантного каравану ще більше прославила ім’я Соломона.

Наступного дня я мала взяти участь у приватній аудієнції у царя. Я не могла дочекатися цієї миті. Палаци Соломона справили на мене неабияке враження. Я ніколи раніше не бачила чогось настільки незвичайного, а ви знаєте, наскільки цинічними можуть бути цариці. Палац та його околиці виглядали набагато ліпше, ніж у моїх найсміливіших очікуваннях.

Я також помітила, що всі його дружини виглядають щасливими. Чоловік ледве ощасливлює одну жінку, а що говорити про тисячу! У мене це викликало більший подив, ніж уся розкіш, яку я побачила в палаці. У моїх краях жінки були рівноправними із чоловіками. Натомість Соломон ставився до своїх жінок так, що я навіть не знаю з чим це порівняти. В Саві жінки домагалися більших прав. А оці безправні жінки виглядали щасливими. Я мусила довідатися, у чому ж секрет Соломона.

Я привезла зі собою цілий список запитань. Соломон був настільки люб’язний, що приймав мене впродовж десяти наступних днів. Цього часу мені вистачило, щоб отримати відповіді на всі запитання. Я не втрачала ані хвилини. Соломон висловлювався логічно і жваво реагував на всі мої сумніви. Я намагалася здивувати його найскладнішими загадками та головоломками, але він надзвичайно швидко розв’язав усі. Розум цього чоловіка був справді геніальний. Я ніколи не зустрічала когось настільки ж мудрого. Його система управління державою діяла бездоганно. Піддані та слуги були щасливі, а в царстві панував добробут. Я заздрила такому успіхові.

Одного дня Соломон особисто відвів мене до своєї святині. Поза сумнівами, це була найвеличніша, найбільша, найпрекрасніша та найсолідніша будівля, яку звели людські руки. Мені не вистачає слів, щоб її описати. Все блищало від золота, навіть балки, які підтримували склепіння. Я навіть не можу уявити, скільки коштувала ця будівля. Соломон сказав, що збудував цю святиню на прославу Бога. Ніщо, що я бачила досі, не могло з нею зрівнятися. А бачила я чимало. Раніше я була в Єгипті. Однак, повірте мені, жодну з тамтешніх будівель не можна було порівняти з цією святинею. Це те саме, що порівнювати вугілля й золото, піщини й зерна пшениці.

Я мала честь побачити, як ізраїльтяни віддають честь своєму Богові. Повірте мені, я почувалася так, як на небі. Надзвичайний спів хору під акомпанемент оркестру викликав у мене неймовірне захоплення, від якого я аж тремтіла. Мені видавалося, що я помру від цього захоплення. Те, свідком чого я була, значно перевищувало всі мої попередні відчуття.

Я хочу вам дещо розповісти, але це має залишитись між нами. Я шалено закохалася в Соломона. Мені вже було відомо, як він зумів утримувати біля себе тисячу жінок. Він ставився до них просто надзвичайно. Жінки ледь не мліли в його присутності. Соломон мав усе: вроду, ідеальну статуру, красномовність, досконалі манери. Він був делікатний, хоча не можна було не помітити його величезної внутрішньої сили. У проникливому погляді була помітна доброта, однак цей погляд був твердий, ніби сталь. Соломон вмів поводитися так, що звичайна жінка в його присутності почувалася королевою. До матері він також ставився з любов’ю та повагою. А тисяча тещ мала пишатися таким зятем.

Я не знаю, що більше могла б сказати. В мене не вистачає слів, щоб описати Соломона та його царство. Соломон мав ще й незвичайний організаційний талант. Він не витрачав часу на безтолкові війни, бо одружувався із дівчатами з кожного сусіднього царства і ставав родичем кожного із тамтешніх царів. Тому міг зосередитися на зміцненні свого народу та примноженні його багатств. У цьому царстві навіть інфраструктура була на високому рівні.

Час мого перебування в Соломона наближався до завершення. Я була готова потрапити до його ложа за першої-ліпшої нагоди, намагалася його звабити. А він ставився до мене так, як до цариці. У нас не було роману, хоча нам його приписували. Я йому вдячна, бо мудрість, якою він зі мною поділився, залишиться зі мною назавжди. Якби мені вдалося втілити в життя бодай частинку того, що він мені передав, моє царство виглядало б зовсім по-іншому.

Візит в Єрусалим закінчився надто швидко. Останнього дня я привезла свій скромний подарунок: чотири з половиною тонни золота, а також дорогоцінні камені, ладан, мирру та царські шати. Соломон був вражений (принаймні так це виглядало). Я виголосила невелику промову:

– Звістки про твою мудрість і багатство виявилися справжніми. Я не вірила їм. Я на власні очі побачила, що принаймні половина того, свідком чого я була, перевищує мою уяву. Тут щасливі люди, які можуть вслуховуватися в твою мудрість. Нехай буде благословенний Господь, твій Бог, Який обдарував тебе царською короною.

Соломон підвівся. Всі також підвелися й аплодували. Коли овації стихли, Соломон попросив мене оглянутися й поглянути на подарунки, які він приготував для мене. Перед моїми очима з’явилася процесія. Слуги несли все, чим я захоплювалася.

Одне з моїх завдань полягало в тому, щоб домовитися про умови торгівельних угод. Ми обоє виграли на цих домовленостях. Відповідно до того, як Соломон збільшував своє царство, він і цар Хирам збудували флот, який транспортував з мого краю найліпші товари.

Після повернення додому я ставила перед собою щораз більші цілі. У мене була мотивація. Я хотіла втілити в життя нову концепцію царства. Візит до Ізраїлю та до царя Соломона був найважливішою подією в моєму житті. Цей подух свіжості змінив мене й моє царство. Я здобула надію й молилася, щоб могти керувати своїм народом бодай із крихтою тієї мудрості, яку мав Соломон.

І ще одне. Соломон розмовляв зі мною щиро й чесно. Він визнав, що його велика мудрість – це дар від Бога.