Вбивство у Дубенській виховній колонії

...У журналістів при вході у Дубенську виховну колонію для неповнолітніх охоронці забрали всі технічні засоби (мобільні телефони, цифрові фотоапарати, диктофони). Запросили до актового залу. Ми пішли за священиками, які відвідують тюрму кожної суботи та неділі. Серед них є представники католицької, православної та проте!

стантських церков.

І ось засяяли на сцені прожектори. З коротко підстриженим волоссям, у спецодязі сірого кольору в’язні (а їх сьогодні в колонії близько 200 чоловік), які відбувають строк за вбивства, грабежі, крадіжки, розбої та інші злочини, по-армійськи швидко всівшись на стільці, з цікавістю очікували на театральне дійство.

...На сцені стояв двоярусний в’язничний лежак з тонкими матрацами, стіл слідчого, справа знаходився карцер. Актори розпочали свій виступ, використовуючи блатний жаргон. Сюжет простий, а головне - побудований на реальних подіях: у тюрмі відбував строк молодий чоловік, якого прозвали Святий. Він ходив по камері з Біблією в руках, намагався навернути до Бога своїх товаришів по нещастю, чим явно їх “дістав”. І в’язні врешті-решт домовилися його вбити. Доручили це Сичу - холоднокровному чоловіку, який усе життя провів за колючим дротом. Але сталося так, що Святий, читаючи Біблію та розмірковуючи з ним про сенс життя, допоміг тому відкрити серце Богові. Це не сподобалося іншим в’язням, які за невиконання замовленого вбивства убивають Сича. Той помирає з посмішкою на вустах, але з упевненістю, що Бог простить йому гріхи. “Авторитети” згодом теж, б’ючись об гострі камені духовності, розуміють, що лише Бог може врятувати їхні душі. Навіть Сєва, який ніколи ні перед ким не схиляв голо!

ви, стає на коліна і, здіймаючи руки до неба, сповідує віру в Христа... А ще вразив вчинок одного із тюремних авторитетів, який, обмірковуючи своє минуле життя і не віднайшовши сенсу жити далі, повісився у камері.

...У залі панує тиша. Сюжет “Євангелія для каторжника” дав кожному привід замислитися над сенсом власного життя. Адже через кілька років в’язні залишать стіни колонії. А що далі? Знову вир злочинного життя чи світле та чисте майбутнє, супутниками якого будуть доброта, любов та віра в Бога?..