Цивілізації, поховані в морських хвилях

У листопаді минулого року світ облетіло містичне зображення римо-католицького храму XVI століття, який раптово з’явився на поверхні водойми в мексиканському штаті Чіяпас. Залишений у XVIII столітті після епідемії чуми, Храм Сантьяго зазвичай лежить в 30 метрах під водою. В 1966 році під час будівництва водосховища Несауалькойотль місцевість, де стояв храм, затопили водою.

Але в періоди посухи моторошний привид храму здіймається над поверхнею, нагадуючи нам про історичні події далеких часів. «В світі існують сотні затонулих міст та поселень, – розповідає доктор Джон Гендерсон, підводний археолог і доцент з Університету Ноттінгема. – Але ми тільки зараз починаємо відкривати, що вони можуть розповісти нам про доісторичне минуле людства».

Міфічна тихоокеанська цивілізація

Одним з найбільш таємничих підводних міст світу є японський Монумент Йонагуні, розташований недалеко від південного краю архіпелагу Рюкю. У 1980-х роках місцевий аквалангіст Кіхачіро Аратаке виявив на морському дні монолітну ступінчасту піраміду з каменю, яка мала ідеально прямі кути, величезні сходинки і колони. Впродовж наступних років в цьому місці знайшли і інші дивні споруди.

Деякі дослідники впевнені, що це затонулі останки міфічної тихоокеанської цивілізації Му (або Пацифіди). Континент, на якому вона мешкала, за легендою тисячі років тому змило цунамі.

Інші вважають, що Йонагуні є природним геологічним утворенням, яке виникло внаслідок тектонічної активності. Хай там як, але мандрівники можуть вирішити це самі, самостійно досліджуючи підводну таємницю. Підводні екскурсії у це дивовижне місце пропонують багато місцевих клубів аквалангістів.

«Підводні знахідки завжди оточує романтика, – додає Джон Гендерсон. – Особливо це стосується затонулих поселень. Майже кожна людська культура має легенду, пов’язану з потопом – від епосу про Гільгамеша до Атлантиди та Ковчега Ноя».

Потонуле селище Озерного краю

Зовсім недавно, в 2014 році, мешканців Камбрії (графства на північному сході Англії) злякало химерне видовище. З глибин Гейвсвотерського водосховища несподівано з’явилось на поверхню невелике селище. Мардейл Грін, одне з наймальовничіших сіл району, затопили 1930 року, щоби звільнити місце для водойми, яка обслуговуватиме потреби сусіднього Манчестера.

Сотні жителів виселили з їхніх помешкань, а фермерські будівлі, паби і навіть церкву розібрали. Але в періоди посухи примарне селище з’являється над водою, відкриваючи руїни сільськогосподарських споруд і пнів.

Приміське життя 5000 років тому

Місто Павлопетрі, розташоване під водою всього за кілька метрів від Пелопоннеса, вважається найстарішим потонулим містом у світі. Павлопетрі процвітало впродовж 2 тисяч років, поки близько 1000 року до н.е. не затонуло.

«Ми тільки починаємо усвідомлювати наслідки того, що десь від 30 до 5 тисяч років тому рівень моря був значно нижчим сьогоднішнього. На узбережжі моря по всьому світу мешкали давні цивілізації, які користувались найсучаснішими технологіями свого часу і які згодом опинилися під водою», – розповідає Гендерсон, який 2011 року очолив зйомки документального фільму на BBC, під час яких місто Павлопетрі відтворили за допомогою цифрових карт і CGI.

Особливо привертає увагу надзвичайно продумане планування цього портового міста бронзової доби. На відміну від багатьох інших підводних споруд, Павлопетрі не залишає жодного сумніву, що він є творінням людського розуму. В ньому є залишки доріг і двоповерхових будинків з двориками і садами, а також складна система водопостачання.

Пошуки втрачених цивілізацій «грають важливу роль у розумінні походження нашого виду Homo Sapiens», – відзначає Гендерсон. Але, здається, що попри всі наші технологічні досягнення, сучасне селянське життя не надто відрізняється від перших європейських цивілізацій.

Підводний Стоунхендж

Сіхендж (Seahenge) у Норфолку – не поселення, але, тим не менш, дає уяву про те, як стародавні суспільства вшанували своїх померлих. Ці дивні залишки доісторичної культури, на думку дослідників, були частиною монументального комплексу, який використовували для похоронних обрядів.

Комплекс складається з величезного деревного пня, перевернутого догори дном і дерев’яних стовпів, наполовину занурених у морські хвилі, які по колу оточують пень. Сіхенж датують 2049 роком до н.е., але вперше його побачили лише в 1990-і роки. Він розташований на ділянці англійського узбережжя, де море відступає найшвидшими темпами.

Коли міфи стають реальністю

Індійський Прибережний храм, від якого перехоплює подих, і який у 1984 році внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, витримав руйнівне цунамі 2004 року. Він гордовито височіє на узбережжі штату Таміл-Наду з VIII століття.

Але місцева легенда свідчить, що поруч з ним колись стояли ще шість храмів, які були частиною настільки чудового давнього міста, що боги із заздрості залили його водою. Легенда не здається вже вигадкою, коли потужне цунамі 2004 року струснуло берегову лінію Індії, оголивши гранітні руїни, що нагадували величезного лева.

Подальші підводні розвідки показали, що колись тут стояв великий комплекс храмів, який швидше за все зруйнувало те саме природне явище, яке й відкрило його руїни десятиріччя тому.

Палац королеви

Наприкінці 1990-х років французько-єгипетська команда археологів виявила грандіозний палац могутнього єгипетської цариці Клеопатри, загублений впродовж 1600 років біля узбережжя Олександрії в каламутних водах Абукирської затоки.

Опинившись під водою, вочевидь, в результаті землетрусів і цунамі, так само як й старий Олександрійський маяк, палац приховував тисячі артефактів, серед яких вчені знайшли статуї, сфінксів, монети і амулети.

Зараз музей готується до відкриття, і незабаром його багатюща археологічна колекція стане надбанням громадськості, а також першим у світі підводним музеєм.

Стародавні китайські легенди

Давня китайська легенда розповідає про примарне місто під водами озера Фусіян у провінції Юньнань, а місцеві жителі стверджують, що в спокійну погоду бачать руїни у воді озера.

У 2001 році підводна археологічна команда почала дослідження дна озера і виявила багато будівель, створених рукою людини, зокрема, вісім споруд пірамідальної форми. Будівлі розкидані на площі 6,5 кв. км і, як вважають вчені, є частиною стародавнього королівства Дянь, яке таємничим чином опинилось під водами озера близько 2000 років тому.

Місто гріха

Порт-Рояль був одним із найважливіших торговельних форт-постів Нового Світу, який розбагатів на потоках рабів і цукру, що проходили через нього. Він також був притулком для піратів, які бешкетували на його вулицях, сповнених барів і борделів, за що й отримав прізвисько «найбільш грішного міста на Землі».

Але все це скінчилось 1692 року, коли потужний землетрус і цунамі – на думку багатьох, кара господня за гріхи – затягнули більшу частину Порт-Рояля у море. Понад 2 тисяч людей загинули під час стихії.

Зараз важко уявити, що біля узбережжя сонного рибальського селища лежить величезне місто XVII століття, деякі частини якого прекрасно збереглися до сьогодні.

Острів, який розчинився у хвилях

Уздовж північно-західного кордону Німеччини лежать Північні Фризьки острова, які повільно зникають від сильних припливів і відливів Північного моря. Найвідоміший з-поміж острівців є Зільт, довгі піщані пляжі якого приваблюють туристів з Німеччини й інших європейських країн.

Але піщаний парадиз приховує темну таємницю. За кілька сотень метрів від його західного узбережжя на морському дні лежить поселення Ейдум, яке не витримало нерівної боротьби з безжалісними хвилями Північного моря.