"Світ, який я бачу"

- Найбільше мені подобається створення архітектурних пейзажів, - зізнається пані Людмила. - Полюбляю портретний жанр, натюрморт.

У портретному жанрі приваблює образ жінки, її внутрішній світ, який я намагаюся розкрити на своїх полотнах. Мої пейзажі, здебільшого, пов’язані з архітектурою. Пишу урбаністичні композиції, які чимось “зачепили” мене, а також просто мальовничі куточки Рівного, Судака, історичну архітектуру Львова.

Це - околиці Рівного, в районі автовокзалу. А ось цей краєвид упізнаєте? Будинок у затінку екзотичних дерев - це офіс рівненських лісівників на розі вулиць Пушкіна та Остафова у Рівному.

Мене зачаровують пори року - осінь, зима. Перш за все, цікавить стан природи, зміни, що відбуваються у довкіллі. Ось ця робота написана після дощу. Коли я над нею працювала, то побачила мальовничу райдугу. Мені хотілося, щоб глядачі відчули свіжість, яка панує після літньої зливи, яскраві відтінки фарб, “позичені” у природи.

- Ви пишете “за один сеанс”, чи повертаєтеся час від часу до створеного, щоб внести якісь зміни?

- Пейзажі пишу з натури, часто, справді, “за один сеанс”, “а ля прима”, але є у мене і багатошаровий живопис.

- Бачу на ваших картинах старовинну генуезьку фортецю в Судаку. Це місце можна впізнати у старому фільмі радянських часів “Отелло” та у сучасній екранізації “Майстра і Маргарити”. Що вас пов’язує з цим приморським містечком?

- Там гарно відпочивається. Нині відбулася реконструкція фортеці, Судак змінився. А на моїх картинах він залишився у незайманому вигляді. Писала спочатку етюди з натури, акварельними фарбами, а потім створила полотно “Юні спогади”, воно представлене на цій виставці.

- Які ваші улюблені місця у Львові?

- Робота “Осінні дзвони” написана з натури, я її писала на Високому замку, це вид на Львів згори. Я люблю це місто у різну погоду, адже його цікава архітектура не може залишити художника байдужим.

- На мій погляд, - підсумовує враження від побаченого директор Рівненської дитячої художньої школи Анатолій МАРТИНЕНКО, - у багатьох роботах Людмили, особливо - у пейзажах, є тенденція до примітиву. Примітив - це не самодіяльність. Це - стиль, художній метод, це, певною мірою, цікаво, і, я думаю, буде привабливим для глядачів. Портрети ж, представлені на виставці - академічні. Важливо, що художниця не забуває академізм, і, водночас, не боїться експериментувати.

Людмила БОБОШКО-СТЕЛЬМАЩУК (на фото ліворуч) - професійний художник-живописець.

Закінчила Рівненську дитячу художню школу і Львівське училище прикладного мистецтва ім.І.Труша, навчалася у Харківському художньо-промисловому інституті.

Працювала художником у Рівненському виробничому художньо-оформлювальному комбінаті, викладала живопис та художнє оформлення на обласних курсах керівників художньої самодіяльності, спробувала себе у рекламній справі та мистецтвознавстві. З 2002 року викладає образотворче мистецтво у ЗОШ № 15 м. Рівне.

Брала участь в обласних художніх виставках. Так, “Портрет Тетяни” був представлений на звітній виставці митців Рівненщини у Москві.

Картини художниці знаходяться у приватних колекціях України та за кордоном.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: