«Я – звичайний рівнянин, що звик працювати на результат»

Його робочий графік настільки бурхливий та динамічний, що людині, яка ходить на роботу із 9 до 18, важко зрозуміти та витримати такий ритм життя. Він постійно в русі, і цей рух заряджає всю команду на результат. Що мотивує керівника Рівненщини, в чому секрет успіху, і як він починав свій професійний шлях у житті? Відповіді на ці та інші запитання читайте у ексклюзивному інтерв’ю із Олексієм Муляренко.

- Розкажіть про той період Вашого життя, коли Ви займалися бізнесом. Як заснували ТОВ «Сталь-М»? То була захоплююча історія?

- Історію про холодний батьківський гараж я розповідав вже багато разів. Свій свідомий трудовий шлях я починав із прийому металобрухту. Після інституту я пішов працювати на підприємство, яке займалося закупівлею металобрухту. Півтора роки попрацював щоденно, незалежно від пори року, на вулиці або в холодному гаражі. Я приймав металобрухт, вантажив його в машину.

Потім настав момент, коли я вирішив припинити займатися цим, тому що бізнес ставав напівкримінальним. Люди почали розкрадати метал.

Після звільнення, я був переконаний, що хочу працювати на себе. Була історія, коли я гостював у брата, вони придбали квартиру і робили ремонт, я побачив у нього вхідні двері. Тоді до дверей я не мав ніякого стосунку. Ми розговорилися про ціну, яка на той час була високою, конструкцію. Саме тоді з’явилася ідея – зайнятися виробництвом металевих дверей. Почав думати в цьому напрямку: я розробив бізнес-план, провів співбесіди, закупив необхідне обладнання, провів аналіз ринку, маркетингові дослідження. Тоді був інший ринок, великих виробників фактично не існувало, працювали локальні виробники, якими ми стали майже 20 років тому. Перша наша виробнича дільниця була у недобудованому будинку батьків, в цокольному приміщенні, в гаражі батьківської хати я відкрив першу свою майстерню із виготовлення металевих дверей.

Спочатку я сам особисто їздив, знімав заміри. Є багато в Рівному людей, які пам’ятають, як сьогоднішній губернатор приїжджав до них з рулеткою, все замірював, у блокнот записував побажання щодо кольору, замків та решти. Зараз підприємство успішно працює, я не займаюся оперативним управлінням, там є директор, керівний склад.

- У чому для Вас щастя, Ваше щастя?

- Щастя для мене – це встигати все і бути результативним, успішним відразу в багатьох напрямках свого життя. Коли вистачає часу на дітей, спілкування з дружиною, батьками, важливими для мене людьми. Коли є успіхи в роботі, коли в мене є час на спортзал. От коли всі ці речі я поєдную, тоді я щасливий. Я – щаслива людина, насправді.

- Вже більше трьох років, як Ви перебуваєте на посаді голови Рівненської обласної адміністрації, з якими найскладнішими завданнями зіштовхнулися за цей час?

- На початку було важливо максимально швидко вникнути в усі питання, тому що до цієї посади я займав керівні посади у бізнесі та місцевому самоврядуванні. Тому мене важко назвати типовим чиновником. На цій посаді ніхто не давав час на навчання. Для мене відкрилося багато нового, а рівень відповідальності – одразу великий. Оце, певно, було найскладніше. Враховуючи, що країна змінюється щоденно, все вперше і запитати немає в кого, тому що багато речей відбувається в країні вперше. І система управління країною змінилася, підходи, реформи, інструменти фінансування, ментальність українська змінюється прямо зараз. Це цікаво і відповідально. Я отримаю задоволення від такої динаміки. Наразі ж для мене важливо, щоб усі розпочаті проекти, які ми почали втілювати у Рівному та області, були завершені обов’язково, незважаючи на те, хто буде у владі. Я ж однозначно залишатимуся у політиці і буду робити все від мене залежне, щоб Рівне розвивалося.

- Яке амплуа Вам найбільше подобається – політик, бізнесмен, чиновник, благодійник?

- Точно не чиновник.

- Ви – багатодітний батько: троє дітей від першої дружини та син і пасинок від другої. Як вдається поєднувати управлінську роботу із батьківством?

- Вдається. Ви не забувайте, що моїй старшій дитині 21 рік. Молодшому 2 роки. Це різні діти. Різні підходи і різний спосіб проведення разом часу. З старшими дітьми ми разом ходимо на тренування, є багато спільних інтересів, я шукаю ці дотики, щоб ми разом щось робили. Ми не просто формально бачимося, ми разом розвиваємося. У дечому я для них – наставник, а в певних питаннях – вони для мене.

- Є час на читання?

- Багато маю хороших книжок. Зараз читаю книги Олександра Висоцького, це бізнес-література. І паралельно я читаю й інші книжки – це роман Теодора Драйзера, перша частина «Трилогії бажання», що складається з романів «Фінансист», «Титан» та «Стоїк». А також потужна книжка «Шантарам» Ґреґорі Девіда Робертса. Рекомендую. Коли до нас приїздив посол Індії, то я використовував саме його візитку, як закладку у цій книзі. І коли він приїхав наступного разу, я вже казав: «Дочитую книгу і про Вас згадую щодня, тому що закладка у цій книжці, саме Ваша візитівка, пане посол».

- Продовжіть, будь ласка речення.

Свій ранок я починаю… з теплої води з медом та лимоном і «Джеймс Бонд-душем».

У людях я найбільше ціную… чесність.

Для самоствердження чоловікові потрібно… результат.

Успіх для мене – це… досягнення цілей.

Три важливі деталі у зовнішньому вигляді чоловіка – це… взуття – чисте та доречне, охайний одяг та доглянуте обличчя, коли воно голене, або, якщо це борода, то охайна.

- Звідки Ви черпаєте енергію та сили?

- У мотивуючих цілях. Саме ціль, бо ритм не мотивує, він не дає енергію – це лише інструмент для реалізації.

- Що б Ви порадили людям, у яких є амбіції, бажання досягти успіху?

- Працювати.