Міфи про цибулю

“Життя подібне до цибулі. Ви знімаєте шар за шаром, і врешті виявляєте, що всередині нічого нема”, – писав один американський музичний критик. Може, він і має рацію. Але з погляду кулінарії таке ставлення до цибулі – нічим не виправдане марнотратство.

ЦИБУЛЮ БЕЗ СЛІЗ НЕ ПОЧИСТИТИ

Найефективніший спосіб оббирати цибулю – холодні “водні процедури”. Ріпчасту цибулю можна чистити, помістивши її в ємність з водою й вряди-годи ополіскуючи лезо ножа під проточною водою.

Якщо поспостерігати за роботою шеф-кухарів, то видно, що з цибулею вони справляються легко й швидко, без сліз. Річ у тім, що, нарізаючи, вони завжди лишають недоторканим корінь цибулі, і він стає своєрідною “скріпкою” для всієї цибулини. У підсумку вона не розсипається, та й сльозогінний компонент виділяється не так активно. Мало того, таке професійне нарізання ріпчастої цибулі дозволяє завжди отримувати однакові, рівні кубики.

Різати цибулю треба неодмінно гострим ножем, тільки ні в якому разі не робити це заздалегідь: сік одразу “вийде”, і навіть сльозами його не повернеш.

ВІД ЦИБУЛЕВОГО ЗАПАХУ НЕ МОЖНА ПОЗБУТИСЯ

І це не зовсім так. Скористайтесь перевіреними народними засобами – їх чимало. Так-от, запах цибулі легко видалять підсмажені волоські горіхи, сильно засмажені тости, сухі листки зеленого чаю, кип’ячене молоко, зелень петрушки, цедра цитрусових та лимонний сік. А на втіху тим, кому жоден із цих засобів не допомагає, наведемо слова римського поета Марціала: “Тому, хто щойно наївся цибулі, не загрожує небезпека бути зацілованим до смерті”…

А тим часом у цього цілком невинного овочу є й справжнісінькі противники. Порівняно недавно в старій добрій Англії з’явилась організація під назвою AOL – Антицибулева ліга. На її емблемі – цибуля ріпчаста і порей, перекреслені жирною червоною лінією. Їхнє звернення, розміщене в інтернеті, закінчується словами: “Скажемо ні цибулі!” Ми ж просто і далі її готуватимемо. Тим паче, що зі смаком і запахом цибулі не завжди треба боротися. У мандрівках екзотичними країнами вона захистить вас від несприятливої дії незвичної за складом “нової” води. Переїжджаючи в інший кліматичний пояс, акліматизація мине успішніше, якщо матимете ріпчасту цибулю з хлібом. Багато цибулі не завадить і під час відварювання м’яса, смак якого від цього тільки поліпшиться. Не кажучи вже про буженину – свинину для неї рекомендують варити з великою кількістю цибулиння. Воно стане в пригоді й для бульйону, який набуде приємного золотистого відтінку.

ЦИБУЛЯ – ОВОЧ ГІРКИЙ ТА ПЕКУЧИЙ

Це тільки здається, що цибуля неодмінно має бути гіркою. Велика світло-мідна іспанська, червона, соковита світло-жовта італійська і бермудська – з цибулиною неправильної форми – усі вони належать до категорії солодких. Звичайно, солодкість ця своєрідна – “цибулева”, але завдяки цьому таку цибулю можна використовувати в салатах та сендвічах, фарширувати чи запікати.

Солодка цибуля чудово карамелізується, з неї навіть роблять мармелад. Якщо ріпчасту цибулю готувати на невеликому вогні, вона стане м’якою й ніжною, але не солодкою, до того ж не підрум’яниться. Якщо її й далі тушкувати, вона карамелізується і геть “порве” зі своїм пекучим та гірким минулим. Водночас порція зменшиться майже вдвічі. Таку цибулю можна зберігати в холодильнику кілька днів. Як її потім використовувати? В рагу і тостах, а також як основу для соусів.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: