– Звісно, було важко. З шести місяців, які пройшли після грудневих виборів, три ми працювали в умовах карантину. Хочу сказати, що на жаль, ми не змогли вийти на міжбюджетні відносини. Тобто, в наш бюджет повинні були б йти збори за ПДФО (податок з доходів фізичних осіб). Він в нашій громаді становить близько тридцяти мільйонів гривень. На жаль, нам не дали можливості його отримати, і фактично ми в нинішньому році змушені жити за старим бюджетом Великоомелянської і Грушвицької сільських рад, а це трохи більше 16 мільйонів гривень.Тобто майже в два рази менше.
Однак, попри всі негаразди ми працюємо. Пробуємо отримати гроші інфраструктурної субвенції, а це не мала сума – 1 мільйон 300 тисяч гривень. Хоча навряд чи нам вдасться всі їх отримати, але навіть частина цієї суми дасть нам можливість вирішити певні проблеми.
З того, що нам вже вдалось зробити, варто зупинитись на тих справах, які покращують інфраструктуру наших населених пунктів. Головна проблема усіх сіл України – це дороги. За півроку, спільно з мешканцями, нам вдалося відремонтувати чотири дороги. Це шляхопроводи на вулицях Чеська та Габрилівська в селі Велика Омеляна і вулиці Вересневе та Львівська у селі Вересневе. Звичайно, цього замало, але я сподіваюсь, що після того, як уряд поверне нам ПДФО, вдасться суттєво наростити темпи ремонтних робіт. Також нам вдалося повністю замінити вуличне освітлення у Вересневому. При цьому ми замінили класичні ліхтарі на новітні люмінесцентні. Оновили зупинку громадського транспорту в селі Вересневе, зробили освітлення зупинки біля аеропорту. Облаштовано десять зупинок громадського транспорту в Грушвицькому старостинському окрузі.
Багато зроблено за останні півроку для упорядкування території нашої ОТГ. Нами ліквідовано три незаконні сміттєзвалища. Впорядкована територія, одних кущів висаджено п?ятсот штук. Придбані дитячі спортивно-оздоровчі майданчики в селах Велика Омеляна та Вересневе.
Зрозуміло, за такий невеликий проміжок часу, який минув після виборів 22 грудня 2019 року, нам не вдалося зробити усього, що хотілося, однак я дякую нашим мешканцям, бізнесменам за допомогу. Коли через карантин перестав ходити громадський транспорт, ми створили вайбер-групу «Поїхали разом», і ті, хто має власний транспорт і може підвезти людей, активно відгукнулись на заклик підвезти. Коли Дядьковицька районна лікарня попросила про допомогу, ми надали їм 400 літрів пального і антисептики. Керівники фірм, з якими ми працюємо, розуміють складну ситуацію, в якій опинилася сільська рада і йдуть нам на зустріч. Це дуже добре, що бізнес, реальний сектор нашої економіки розуміє важливість допомоги місцевому самоврядуванню, його значення для розвитку регіонів.
Партнери 