Двірник живе так, як у нас бізнесмен...

У притулок його!

...Про життя наших заробітчан в Італії рівнянка розповідала не з особливим ентузіазмом: мовляв, нічого там хорошого нема! Трапляється, що українці місяцями живуть у притулку для бідних, шукаючи роботу, деякі жінки навіть втрачають здоровий глузд... Словом, як кому пощастить!..

- Заробітчани зазвичай намагаються потрапити на північ Італії, бо там живуть заможніші італійці. Найбільше “наших” у Местре, Удіне, Мілані, Римі, Неаполі. Тут краще платять (нині, в середньому, 750 євро за місяць), ніж на півдні країни та острові Сицилія (до 300-400 євро). Хоча італійці нині бідкаються - в них у країні спад економіки, це може в подальшому відбитися на заробітках українців.

Хоча... в італійців такий менталітет: вони за старими батьками не доглядають - віддають у будинок для людей похилого віку. А за їх утримання родичі платять близько двох тисяч євро щомісяця. Тому італійцям вигідніше взяти на роботу домогосподарку чи доглядальницю за 700 євро на місяць.

Негри конкурують

з українцями

Між іншим, в Местре знаходиться славнозвісний притулок для бідних “Карітас”, який діє при місцевій церкві - там і нагодують, і переночувати дадуть українцям, які потрапили в скрутне становище, що нерідко трапляється.

- Пригадую, що коли приїхала в Італію, то очі почали дуже боліти - це проблема майже всіх українських заробітчан. “Сідає” зір від яскравого сонця. А ще стреси, “сухе” харчування... Майже всі жінки-заробітчанки худнуть в Італії!

- Що дивує - в Італії стало багато негрів. Вони складають неабияку конкуренцію українцям (росіянам, білорусам, румунам) у пошуку вакантних робочих місць. Негри намагаються правдами і неправдами потрапити в країну, тому що держава їм зобов’язана виплачувати допомогу на дітей (50 євро на дитину), оскільки вони прибули сюди з країни ”третього світу”.

- Як слід поводити себе, переступивши поріг оселі італійців?

- Вони люблять веселих та балакучих людей. Відразу запитайте, що буде входити у ваші робочі обов’язки. З радості не проявляйте зайвої ініціативи: мовляв, я і білити можу, і шпалери клеїти тощо. Більше гордості, впевненості в собі!

- Що порадите жінкам (чоловікам там нема чого робити), які їдуть в Італію на заробітки?

- Молодим жінкам (до 40 років) бажано туди не їхати. Італійки дуже ревниві - можуть перетворити життя молодиці на пекло. Обов’язково купіть українсько-італійський розмовник.

Будьте пильними, користуючись посередництвом людей, які за гроші шукають роботу. Вони часто “кидають”. Не давайте їм грошей, не пропрацювавши на запропонованому місці хоча б тиждень.

Якщо у вас серйозні проблеми зі здоров’ям - не їдьте в Італію. Там всі хвороби загострюються. А якщо, не дай Бог, із вами щось погане трапиться - звертайтеся до карабінерів (поліціянтів - ред.), вони “нашим” співчувають і зазвичай допомагають.

- Що вас найбільше вразило в Італії?

- Італійська сім’я двірника, в якій я працювала, мала двоповерховий будинок та два легкових авто. До їхнього рівня життя нам іще далеко!

Ціни на продукти майже такі, як у Рівному, а кава у нас навіть дорожча!