Андрій Лозовий йде на вибори*

- Насправді, це цілком логічно. Якщо ти хочеш зробити щось корисне для своєї держави і для людей – ти маєш робити це на тому рівні, на якому можеш в цей історичний момент. Наведу кілька прикладів: національний герой Німеччини, залізний канцлер Отто фон Бісмарк, був депутатом місцевих рад в Померанії й Саксонії. В сусідній державі Борис Нємцов, незадовго до своєї загибелі, був обраний депутатом Ярославської обласної думи. І на тому рівні боровся з людиноненависницьким кремлівським режимом і тотальною корупцією в своїй країні. Я непогано знав Бориса Юхимовича, він був великим другом України і часто бував в Києві. І його смерть - це дуже велика втрата і для нас. Минулого року, після того як Радикальна партія не зайшла до парламенту, я був глибоко розчарований. Не тим, що не став знову депутатом сам, для мене це не принципово. Було шкода, що не зайшла наша потужна команда. Рік жив для себе - займався бізнесом, освітою, здоров’ям, мав набагато більше часу для дорогих мені людей, для книг, спорту, і запланував уже нікуди ніколи не балотуватися. І мені дуже сподобалося жити нормальним життям. Після багатьох років з дуже ранніх літ політичної діяльності, яка постійно нервово виснажує. Але, влітку на дружній розмові з партійцями, вони запропонували, щоб я балотувався і сам. Спочатку я відмовився, а потім задумався і згадав фразу безсмертного британського прем’єра Вінстона Черчилля про те, що якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою. Друга причина - серце обливається кров’ю, коли дивишся, що нинішня влада робить з нашою державою. Абсолютний бардак і хаос, повністю розвалене державне управління, жахлива ситуація в освіті і медицині, знищення малого і середнього бізнесу, дурнуваті норми карантину. І тільки органи місцевого самоврядування можуть стати опорою, яка збереже державу, якщо люди оберуть туди вольових, принципових, компетентних, фахових, досвідчених людей. А досвід у Верховній Раді, досвід в Парламентській Асамблеї Раді Європи, певен, тільки допоможе мені працювати на благо земляків.

- Чому балотуєтеся саме в Рівненську обласну раду?

- Рівненщина – це мій рідний край. Тут родився, тут хрестився, тут вчився в школі. Тут живуть мої батьки, мій брат, маю щастя мати живу бабусю, яка все життя пропрацювала тут на залізниці. Тут друзі дитинства, тут найтепліші спогади життя. Де б я не був, завжди пам’ятав рідний край, завжди знаходив час повертатися додому. Завжди старався зробити щось корисне для рідного краю, коли був в парламенті, і багато вдалося.

- Що саме у Верховній Раді Вам вдалося зробити для рівнян?

- Основне завдання народного депутата – це законотворча діяльність в захист політичної позиції. Щодо останнього, то всі ми бачили, що наш лідер і наша Радикальна партія завжди стояла на захисті інтересів України та українців, на захисті людини праці. Щодо законотворчої діяльності - за це мені теж не соромно. Кому цікаво, я автор та співавтор десятків законопроєктів. Кожен може зайти на сайт Верховної Ради і подивитися перелік. Але ми живемо в такій державі, де депутат має займатися не тільки тим, чим він має займатися. На жаль, виконавча влада завжди несправедливо розподіляла бюджетні кошти. Тобто є мільярди на саму раду, на адміністрацію президента, на кабмін, а на людей грошей постійно немає. І тому, нормальний депутат, на мою думку, на жаль, в епоху сьогодення має докладати усіх зусиль, не шкодуючи часу і нервів, щоб «вибивати» з бюджету субвенції. Це підтвердять усі колеги - за історію Рівненщини не було жодного народного депутата, який «вибив» би більше ніж я. І я по-справжньому цим горджуся.

- А чим саме Ви гордитеся?

- Будучи депутатом парламенту, я робив все можливе, щоб допомогти своїй малій батьківщині. Наша команда Радикальної партії Олега Ляшка буквально вигризала «субвенції» для Рівненської області. Можна згадати хоча б добудову корпусу гуманітарного факультету Національного університету Острозька академія. Аби нашій команді не вдалося вибити сімдесят п’ять мільйонів гривень, будівництво б зупинилось. Пам’ятаю, як ми з Олегом Ляшком були минулого року в Острозі, ректор академії – Герой України Ігор Пасічник - особисто дякував за допомогу. І таких проєктів десятки, якщо не сотні. Згадаймо хоча б ці: реконструкція приймального відділення та поліклініки Рівненської обласної дитячої лікарні; капітальний ремонт дороги в селі Грушвиця Перша Рівненського району; будівництво централізованої мережі господарсько-питного водопостачання на території села Вишеньки Острозького району; утеплення фасаду Квасилівського дитячого садочка; капітальний ремонт будівлі Устянської ЗОШ в Корецькому районі; ремонт музичної школи в місті Здолбунів; капітальний ремонт школи в селі Більська Воля Володимирецького району; реконструкція клубу в селі Миротин Здолбунівського району; капітальний ремонт асфальтового покриття по вулиці Котляревського в місті Костопіль; капітальний ремонт дитячого садочку в селі Шубків Рівненського району; ремонт даху в школі села Воскодави Гощанського району; ремонт покрівлі будинку культури села Івачків Здолбунівського району; капітальний ремонт будівлі Березнівської ЗОШ №2; ремонт та благоустрій пам’ятника воїнам в селі Велика Омеляна Рівненського району; капітальний ремонт даху школи в селі Мнишин Гощанського району, заміна покрівлі вікон та дверей в будівлі клубу в селі Сухівці Рівненського району; заміна вікон в школі села Ремчиці Сарненського району; капітальний ремонт приміщення школи в селі Поляна цього ж району. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Хочу сказати, що за роки свого депутатства, я зрозумів – не буває маленьких, локальних справ. Тому я хочу, щоб той досвід, який в мене є, а я до того як стати депутатом Верховної Ради був депутатом Київської міської ради, став в нагоді громаді Рівненщини. І тому йду разом з командою до обласної ради та рад усіх рівнів. Іду боротися за кожного з вас, за лікаря і вчителя, військового і волонтера, студента і пенсіонера, підприємців і робочих. І дуже прошу земляків про підтримку. За мене вам ніколи не буде соромно.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: