Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1016 від 20.05.2021p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"



  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Січень 2023p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
Лютий 2023p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Три білі хризантеми

Три білі хризантеми

У вокзальній метушні Володимир думав лише про одне: він мусить сісти у цей дизель. Адже йому ще вертатися сьогодні назад. З усіх боків колію заповнювали люди. З клунками, сумками, вони усе щільніше замикали тісне кільце. Володимир проклинав хвилини, які повзли надто повільно. Дизеля все не було, а бажаючих їхати ставало щораз більше.

Воно й зрозуміло. Сьогодні тридцять перше грудня, попереду вихідні. Кожен, як міг, добирався додому. Хто – за провіантом до батьків у село, хто до рідних – на зустріч Нового року.

І тільки він, Володимир, по суті, їхав нікуди, ні до кого. Одинадцять років тому у нього трагічно загинула дружина. Як Володимир не наполягав поховати її у місті, батьки Ольги не захотіли.

– Ти ще молодий, знайдеш собі когось, будеш мати своїх дітей, – казала теща. – Все забувається, і горе – теж. Не буде кому навіть моєї доньки доглянути. Ні, поховаємо у селі, хоч квітів навесні насію.

Місце, де жила матір його покійної дружини, назвати селом було важко. Навіть не хутір – хутірець, загублений у полі. Але зі своїм магазином, початковою школою і, як не дивно, цвинтарем.

Володимир більше не одружився. Не тому, що був надто вірний покійній дружині. Спочатку справді сумував за нею невимовно, щонеділі добирався дизель-поїздом до ближнього села, а потім пішки ще добрий десяток кілометрів до хутірця, до могили своєї Оленьки. Теща поїла його гарячим чаєм, пригощала пампухами з вишнями, малиною чи смородиною, залежно від пори року, – ще й накладала у сумку банок з різним варенням.

Потім біль притупився, вщух і Володимир уже швидше за звичкою їздив на могилу дружини. Правда, щоразу рідше: спочатку через тиждень, потім через місяць. Далі – раз у півроку, нарешті – у рік. Теща не ображалася, навіть дивувалася, чому це зять досі не одружується.

– Так і постарієш, – дорікала не раз Володимиру.

– Ще встигну, – відмахувався він. – Ось квартиру більшу куплю, може, тоді…

Звичайно, Володимир не був святим. Викладав в університеті, трохи займався приватною справою – усе це не заважало, аби в його житті час від часу з’являлися різні жінки: вродливі і не дуже, молоденькі і старші. Але все це було несерйозним, миттєвим. До того ж йому подобалося чути перешіптування за спиною: мовляв, дивіться, який порядний, який однолюб, поховав дружину і про іншу не думає.

Не одружився навіть тоді, коли переїхав з однокімнатної квартири у цілком пристойне помешкання. Разом з Володимиром у новий дім переїхав і портрет Ольги. Хоча тепер, через десяток літ після її смерті, фото покійної майже ніяких почуттів у нього не викликало. Помалу стиралися з пам’яті колись такі дорогі риси обличчя. Інколи Володимир намагався згадати, відтворити в уяві її голос, її сміх і… не міг.

Тоді злився на себе, дорікав собі, що справді пора одружитися. А десь у найглибших закутках душі водночас відчував, що після Ольги – доброї, вродливої, ніжної, нікого не хоче. Планував у найближчий вихідний поїхати на її могилу. Але приходив новий день, а з ним – нові клопоти і він відкладав поїздку.

Однієї дати Володимир пропустити не міг. Тридцять першого грудня в покійної був день народження. Колись Володимир у цей день приносив Ользі квіти – три білосніжні пухнасті хризантеми, вона над усе любила їх. Після смерті дружини хризантеми незмінно лягали тридцять першого грудня на її могилу. Правда, дехто дорікав Володимирові, мовляв, на цвинтар несуть парне число квітів. Але він не зважав на ці слова – три і все, так любила його Оленька.

Минулого року Володимир не зміг поїхати до хутірця. Грип звалив. І хоч на тридцять перше ніби уже й перехворів, але почував себе не добре. А тут ще знайома, колега по роботі відраяла. Мовляв, дорога неблизька, можна застудитися і хворобу назад вернути. З нею і зустріли Новий рік, у його квартирі.

– Нічого, поїду пізніше, – заспокоїв себе Володимир. – Тещі напишу, поясню…

Але минав час, а він так і не написав. Додзвонитися теж не міг. Не було вісточки і з хутірця. «Образилася старенька, – подумав Володимир. – Але чого?»

Розтанула зима, збігли весняні води, промайнуло літечко й осінь. І ось знову кінець року. Володимир на вокзалі. У целофановому пакеті, акуратно загорнуті у папір – щоб не померзли – три білосніжні хризантеми. Він покладе їх на могилу Ольги і сьогодні ж повернеться назад. Домовився з друзями піти до ресторану, зустріти у компанії Новий рік.

Дизель повз надто повільно. На кожній зупинці тріщали двері і машиніст сердито оголошував: якщо і далі так буде – зупинить поїзд.

Володимир нервував. Ще не встигне назад повернутися. Кому потрібні ці його жертви? Покійній? Скоріше це звичка, якийсь видуманий обов’язок…

Ось, нарешті, і село. Володимир скочив з підніжки. Перед очима прослалося біле полотно снігового поля. Скільки ж то топати треба лише туди, – подумав. – А потім – назад…

В уяві постали нелегкі кілометри. Ні сліду у полі, ні доріжки. Майнуло бажання ускочити назад у дизель і хоч у тісноті, але повернутися до міста. Не встиг, поїзд уже набирав швидкості.

Копався снігом, проклинаючи свою порядність. Десь на ­середині дороги помітив, що у пакеті з хризантемами обірвалась одна ручка. А що ж з квітами? Його здогади справдилися. З газети стирчали лише стебла. Білосніжні пелюстки безсило лежали на дні торбини. Володимир витряс рештки квітів на землю. Через хвильку ніжні пелюстки злилися з білим снігом.

Хутірець зустрів Володимира настороженою тишею.

– Спочатку піду на могилу, потім загляну до тещі, – майнула байдужа думка. – Могилу, напевно, присипав сніг, теща стара, нездужає сніг прокидати.

Могила була без снігу. Вела до неї акуратно розчищена доріжка. Володимир зупинився: може, заблудив? Бо он поряд ще одна могила. Здається, її тут не було в останній його приїзд. Ні, все так. Видно вже й портрет його Ольги на могильному пам’ятнику.

Підійшов ближче. На могилі лежали три білосніжні пухнасті хризантеми. Ставало якось моторошно: від самотини, від тиші, від довколишньої білизни. Не встиг навіть сказати Оленьці свої звичні слова: ось я і приїхав, привіз тобі твої квіти…

Хтось поклав замість нього на її могилу хризантеми. І хтось ішов прометеною доріжкою, Володимир почув кроки.

Йшла жінка з дівчинкою. Привіталася.

– Я чекала, коли ви приїдете. Тітка, Ольжина мати, просила передати вам ось це, – незнайомка простягнула йому пакунок. – Там заповіт на хату, казала, що крім Оленьки і вас у неї нікого більше не було. На його обличчі з’явився подив.

– Старенька померла. Ще минулого року, – пояснила жінка і повернулася йти.

– Зачекайте, а ви, хто ви? – ступив за нею Володимир.

– Я? – перепитала незнайомка? – Марія. Я тут живу.

– Але ж…

– Ніколи не бачили мене на хуторі? Я недавно повернулася з міста. Народила Катрусю і приїхала жити сюди. У місті нас нічого не тримало. Ні роботи, ні квартири. А тут… Треба ж комусь доглядати, – кивнула на засніжені горбики. – Правда, Катрусю? – пригорнула доньку.

– А квіти ?.. – не відступав Володимир.

– Я принесла їх на могилу вашої дружини. Вони у мене якраз зацвітають під Новий рік. Ваша теща повідала, що ви завжди у цей час привозите хризантеми на могилу її Оленьки.

- Тільки минулого року, здається, вас не було. От я і подумала…

Володимир відчув, як червоніє.

– Ой, що ж це я? – зніяковіла і незнайомка. – Ви ж стільки шляху пройшли, стомилися. Ходімо до хати, чаєм пригощу, з малиною. Пирогів напекла, Новий рік зібралися з Катрусею зустрічати. А дороги до нас узимку справді перевіяні, ніякою автівкою не добратися.

Володимир усміхнувся. До хутірця і восени чи навесні, та й навіть влітку, коли рясні дощі розмиють польові манівці, машина не доїде. Не раз і сам залишав авто на трасі. Та зараз, при теплому погляді Марії, це якось не мало значення.

Володимир пив гарячий чай. Далекими, нереальними здавалися йому місто, вечірній ресторан, друзі, з якими мав зустріти Новий рік.

– Боже, я ж років три не був у відпустці, – подумав уголос.

– Ви щось сказали? – повернулася від плити Марія. – Ще чаю?

– Долийте. Гарячого, з малиною…

Відчував, як п’янке тепло розливалося по всьому тілу.

Як це вона, Марія, сказала про могили? Треба ж їх комусь доглядати… Він стільки років не був у відпустці…

20.05.2021Зіна КУШНІРУК.


Переглядів: 983

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1102 від 26.01.2023p.
¤ 
Що забороняється робити, якщо у вас підвищився артеріальний тиск?

Що забороняється робити, якщо у вас підвищився артеріальний тиск?

В наш час дістати можна будь-яку інформацію, зробивши лише запит в пошуковій системі. Люди до цього вдаються, коли хочуть прояснити для себе якесь питання, коли хочуть в ньому розібратися....

¤ 
Потрійна ДТП зі смертельним наслідком

Потрійна ДТП зі смертельним наслідком

Автопригода сталася 18 січня близько 17:10 у селі Тара­канів Дубенського району на трасі «Київ-Чоп»....

¤ 
На Рівненщині створюють швейне виробництво, яке експортуватиме одяг до Європи та США

На Рівненщині створюють швейне виробництво, яке експортуватиме одяг до Європи та США

Інвестори продовжують обирати Рівненщину. Торгово-виробнича група «Текстиль-Контакт» планує створити в обласному центрі швейне виробництво....

¤ 
«Підхід до оборони Вараша докорінно змінено. Я зараз спокійний за атомну станцію», – Віталій Коваль

«Підхід до оборони Вараша докорінно змінено. Я зараз спокійний за атомну станцію», – Віталій Коваль

Немає такого тижня, щоб поблизу Рівненської АЕС не проходили навчання. Підхід до самої оборони міста Вараш докорінно змінено: воно розбите на сектори, де кожен розуміє що робити. А зброї та особового складу там зараз в рази більше, ніж раніше, розповів начальник Рівненської ОВА Віталій Коваль в інтерв’ю для інформаційного агентства «Главком»....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (17520)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (15029)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (12516)
• Допомога під час карантину [967] (12463)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (12365)
• Живи до ста! [965] (12016)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (11980)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (11964)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (11942)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (11912)
• Бюджет і ми… [965] (11824)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (11811)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (11802)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (11789)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (11773)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (11544)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (11273)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (11256)

ТОП-15 свіжого номера:

• В області на одне робоче місце претендує дев’ять безробітних (596)
• «Підхід до оборони Вараша докорінно змінено. Я зараз спокійний за атомну станцію», – Віталій Коваль (519)
• Домашній засіб, який легко впорається з липким жирним нальотом на кухонній плиті і витяжці (249)
• Що забороняється робити, якщо у вас підвищився артеріальний тиск? (210)
• На Рівненщині створюють швейне виробництво, яке експортуватиме одяг до Європи та США (186)
• Тостовий хліб на печеній картоплі (175)
• Будинок заполонить щастя і гармонія, якщо в ньому зростатиме алое (175)
• Потрійна ДТП зі смертельним наслідком (174)
• Як продовжити термін служби двірників на автомобілі? (172)
• Простий трюк, завдяки якому в’яла морква стане знову хрусткою (149)
• Навіщо досвідчені дачники поливають розсаду аспірином: (146)
• Рейтинг напоїв за ступенем похмілля на наступний день (144)
• Зневоднення у дитини: (144)
• На Рівненщині викрили підпільну діяльність гральних закладів (142)
• Споживання яких трьох фруктів сприяє поліпшенню якості сну вночі? (141)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс