Дзвінок від ангела

«Шкода, що не можна зателефонувати ангелові», – подумала Таня. І стало ще сумніше.

– Ви щось загубили? – запитав молодий незнайомець у розгубленої дівчини, яка роззиралася довкола себе.

– Загубила… номер телефону до ангела.

Тепер він дивився на дівчину розгублено і з цікавістю водночас.

– У вас щось трапилось?

Трапилось…

…Таня знала, що мачуха її не любить. Та й Поліна цього не приховувала. Своїх дітей у Поліни не було. І вона їх не хотіла.

Павло привів Поліну в їхню квартиру через два роки після смерті дружини. Таня була не проти, аби батько влаштував особисте життя. Але не з цією дівицею. Вона була лише на декілька років старшою за Таню. І абсолютна протилежність покійній Надії.

Найперше, за що взялася Поліна, – викидати речі покійної.

– А навіщо це шмаття буде тут валятися? – відповіла на Танине запитання.

Дівчина забрала материні речі до своєї кімнати. А Поліна кинула навздогін:

– Тепер я тут господиня. Втямила?

Таня була студенткою. Павло мав непоганий заробіток, тому не шкодував грошей для доньки. Тепер же Поліна істерила, що Таня дорого обходиться.

Павло намагався мирити доньку з мачухою, але з цього нічого не виходило.

…Таня нарешті вирішила познайомити батька зі своїм хлопцем. Володя натякав на одруження. Але Таня хотіла спершу отримати диплом, влаштуватися на роботу.

Володимир працював звичайним клерком в установі. Але був амбітним. І запевняв, що неодмінно зробить кар’єру.

Павлові ймовірний претендент на руку єдиної доньки не вельми припав до душі. Особливо, його вихваляння самого себе. А от Поліна поїдала Володимира очима. Молодий, вродливий, перспективний… І якось «ненароком» розлила на гостя сік.

– Ой, я зіпсувала твою сорочку, – манірно закотила очі. – Давай, заперу.

Володимир віднікувався, але Поліна майже силоміць потягнула хлопця до ванної.

Після «порятунку» сорочки обоє повернулися трохи збентежені. Але на це ніхто не звернув увагу.

Володимир не раз заводив із Танею розмову про Поліну. Розпитував про те, про се…

…Ось і закінчилося навчання. В Тані була економічна освіта. Проте вчорашній студентці знайти роботу непросто. Тітка Марія, мамина рідна сестра, допомогла влаштуватися в одній з організацій на посаду «старша, куди пошлють», а далі буде видно…

…Павла з сімейством двоюрідний брат запросив на хрестини свого першого внука. Жив у райцентрі. Поліна їхати відмовилася. Сказала, що погано себе почуває. Після роботи зайшла кафе і ось наслідки…

– Мені, хворенькій, буде сумно самій, – скривила жалісливу гримасу. – Коли ви повернетесь?

– Завтра під обід, – пообіцяв чоловік.

Поліна помахала через вікно рукою, і коли автівка рушила, аж підстрибнула від радості. Набрала номер телефону і промуркала:

– Котику, я вільна.

Павло з донькою повернулися вранці. Йому ввечері зателефонували з роботи й попросили, аби чим швидше прийшов до офісу. Повідомити дружину про зміну планів забув. І застав її вдома… з Володимиром.

Таню ноги самі винесли з квартири. Було боляче, образливо і ще бозна-як… Лапатий сніг вбирав світ у білі шати. Було гарно й казково. Але в Тані перед очима було зовсім інше: зрада, приниження…

Увечері Таня вперше побачила батька п’яним. А Поліна повзала на колінах і просила пробачення.

– Тату, ні! Такого не пробачають! Ця… зруйнувала твоє життя і моє! Забирай своє, як ти колись казала, шмаття, і йди від нас. Вже!

– Павлику, ти чуєш, що вона…

– Йди, йди, – сказав чоловік.

А Володимир намагався помиритися з Танею. Називав мачуху спокусницею. Але коханий був уже її минулим…

Павло став мовчазним. Довго затримувався на роботі. Благо, після тяжкого похмілля до пляшки більше не тягнуло.

Таня також не поспішала додому. Бродила засніженим холодним містом. Душа ще не переболіла…

…- Дівчино, ви скоро перетворитесь на крижану бурульку біля цього раритету, – знову заговорив незнайомець. І усміхнувся: – От ви про що… Номер телефону ангела. Значить, у вас справді кепські справи. А, знаєте, візьміть мою візитку. Тут – номер телефону. Побуду вашим ангелом.

Таня машинально на клаптику паперу написала й свій номер, хоча незнайомець про це не просив. А його візитку викинула у найближчу урну, навіть не глянувши на неї.

Згодом незнайомець зателефонував.

– Ви хто? – запитала Таня, почувши у слухавці чужий голос.

– Ваш ангел.

– Хто???

– Тоді, біля раритетної телефонної будки, я не встиг сказати вам своє ім’я. Святослав. А по-батькові Ігорович. Для вас просто ангел…

Святослав викладав психологію в одному з навчальних закладів. Його вважали хорошим спеціалістом, хоча був наймолодшим серед викладачів. Він розумів: у цієї дівчини якісь проблеми. А ще його зачепило, коли вона так безнадійно говорила про ангела.

Таня відкрила Святославові свою душу. А він їй згодом своє серце. Вони часто й довго розмовляли по телефону. Зустрілися, коли в Тані було день народження. Святослав подарував їй букет квітів і кумедного ангелика. А потім прийшло кохання…

Невдовзі Таня зі Святославом побралися. Очікували народження донечки. Таня й подумати не могла, що нове випробування не забариться…

Вона поверталася з аптеки – купувала ліки маленькій, коли на тротуар влетів п’яний молодик на автівці. Після лікарні потрібна була реабілітація. Найбільше постраждали ноги. Ходити поки не могла.

Студенти бачили свого викладача з дружиною в інвалідному візку.

– Хіба таку можна кохати? – перемовлялися між собою дівчата й безцеремонно стріляли очима на Святослава Ігоровича.

Звідкіля їм було знати, що він Таню на руках носить. Телефонує їй між парами. Поспішає додому до своїх дівчаток. І вірить: терпіння, підтримка та любов – лікують.

– Я – сильна. Я – мушу. Ще трішки, моє сонечко і ми навчимося ходити, – повторювала Таня крізь біль і сльози донечці, виконуючи вправи, рекомендовані лікарем…

…Це був один із найщасливіших Таниних днів. Вона самотужки пройшлася до ліжечка маленької. Доня сміялася. Щось лепетала, наче все розуміла. А Таня набирала номер телефону свого коханого ангела…

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: