“Я починаюсь з отчої землі…”

На фотографіях зображені всі пори року і різні місцевості, кожна з яких неповторна як за ландшафтом, так і за магічною таємничістю, яку створив об’єктив фотокамери. Проте, як зізнається пан Володимир, роблячи серію тих чи інших знімків, він завжди переймається нинішнім станом природи. Й особливо його хвилюють величні дуби з Козлинського лісу, яким кілька сотень років. Деякі люди, не розуміючи, яку цінність несуть ці дерева, спилюють їх та продають за пляшку. Цим вони завдають нашому краю величезної шкоди, яку не можна виправити ніякими коштами. Пан Володимир активно закликає берегти природу, і кожне його зображення яскраво про це свідчить.

Представлені на виставці фотографії зроблені на Білому озері, Пляшевій, в Рокитнівському районі. До речі, саме там, окрім Кавказу, росте унікальна квітка азалія, якій і присвячено кілька робіт художника.

Сам митець розповідати про себе не любить, тому за нього говорять друзі та члени фотогалереї “Час”.

- Володимир - скромна людина, але водночас і дуже талановита, - говорить фотохудожник Едуард Хитрий. - Ви б знали, в які хащі цей сміливець залазить, аби зробити задумані знімки! Він справді шаленіє від свого хобі і, на відміну від комерційних фотографів, набагато більше витрачає, аніж заробляє. А ще митець дуже відважний. Пригадую, як робилася виставка “Карпати”… Щоб сфотографувати гори в певному ракурсі, він разом із сином пройшов по Чорногорському хребті більше 30 кілометрів! Мушу визнати, що тепер на Карпати я дивлюся очима Захарука, а відвідувачі фотогалереї часто запитують, чи не із Закарпаття цей фотограф. А ще Володимир дуже чуттєвий. Коли в урочищі Холодний Яр побачив осокори і не мав при собі фотоапарата, просто впав перед ними навколішки і заплакав. Це ще раз доводить, що він не просто фанатик, а справжній митець.

Як зізнався пан Володимир, чи не про кожну свою фотовиставку він може розповісти цікаву історію, бо щоразу з ним трапляються екстремальні пригоди. Так, будучи в горах, потрапив разом з іншими фотографами під страшенну зливу і змок до нитки. Тому довелося чекати сонця, аби висохнути під його променями. Йдучи до тисячолітнього дуба, вліз спочатку по коліна, а потім по пояс у болото. Проте, як тільки побачив велетня, якого й шість чоловік не змогли обійняти, одразу забув про все на світі. Неприємність сталася й коли переходив річку Горинь на початку весни. Тоді фотохудожник провалився під кригу. Однак, ніщо не зупинить талант, і Володимир Захарук невдовзі планує створити книгу під назвою “Дуб Перуна”.