“Кумедне дитя” серйозного батька

Нещодавно маленькі читачі Рівненщини отримали нову збірочку гумористичних оповідань для дошкільнят “Кумедне дитя”, яку автор присвятив своїй молодшій онучці Зоряні. Цю невеличку книжечку важко не помітити на поличці з виданнями місцевих авторів. І не через те, що серед рівненських літераторів таких, хто пише для дітей, можна порахувати на пальцях. І не тільки тому, що вона одразу привертає увагу яскравою обкладинкою, приваблює гарними ілюстраціями художниці Ольги Карнової. Гортаючи цупкі, різнокольорові сторінки, отримуєш задоволення не лише від її зовнішнього оформлення, а й від дотепних спостережень Миколи Кривого, замальовок з натури, що лягли в основу сюжетів оповідок, з яких склалася ця книжка. Розмову з письменником розпочинаємо з традиційного запитання:

- Пане Миколо, що надихнуло Вас на письменницьку працю?

- Надихнула, насамперед, аура мого рідного наддністрянського краю. Почав писати у дуже юному віці, в 5-7 класах. Вперше мій опус про голову сільської ради надрукувала районна газета. Втім, замість письменницьких лаврів, мав велику неприємність від батьків, які хотіли, щоб я став лікарем. Вчився у медучилищі, але залишив навчання. Пізніше поступив до Львівського державного університету на факультет журналістики. Працював у районній газеті, коли мені ще навіть не виповнилося 16 років.

- Чому ви вирішили писати саме для дітей?

- Мої онучки спонукали мене до цього. Заради них я пишу дитячі гуморески. Дошкільнята і маленькі школярики - це така аудиторія, з якою треба працювати, виховувати за допомогою художнього слова. Хочеться, щоб наші діти проводили вільний час не лише у гральних закладах, а й любили книгу!

- Ви впевнені, що маленький читач відчуває гумор ваших оповідань і сприймає моральний підтекст, прихований у них?

- З книгою “Кумедне дитя” я виступав у дитячих садках, школах. Спостерігав, як чутливо реагують маленькі слухачі. Гуморески, які діти не сприймають, я відкладаю, щоб допрацювати, або викидаю.

- Критику сприймаєте болісно?

- Я самокритична людина. Критика - це річ, яка не всім до вподоби, втім, її потрібно сприймати без образ. Не можна забувати, що сучасні читачі мають різні критерії оцінки літературних творів, власні, відмінні один від одного погляди на літературу. Крім того, у кожної людини повинна бути своя моральна планка, етичне мірило, так би мовити, з яким читач підходить до тієї чи іншої книги.

- Над чим ви працюєте сьогодні?

- Над книгою для “дорослих”. Це книга про життя, в якій немає домислу. Я зустрічався з видатними людьми, зокрема, з президентами, знаю, які вони на трибуні, про що агітують, - і які “поза кадром”. Описував їхнє життя та їх самих такими, які вони є. Оскільки я - спостережлива людина, як того вимагає моя професія журналіста, мені це було робити легко. Завжди займаюся тим, що мені цікаво…

Понад десять років працював серйозно, не досипав ночами, тож настав час показати читачам плоди цієї праці. Кілька збірок уже готові до друку. В цьому році мають вийти три книги, одна з них має назву “Хтось украв місяць”.

- Ми бажаємо Вам, пане Миколо, щоб ці плани здійснилися і Ваші нові книжки знайшли свого читача!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: