Мандрівки комедіантів

- Чотири роки, прожиті разом із рівненськими лялькарями, - згадує Володимир Долгополов, - це часи становлення театру, період дуже бурхливої роботи. Створений у 1975 році театр для найменших рівненських глядачів до 1979-го не мав власного приміщення. Втім, хоча нове лише будувалося, театр і його колектив переходив у нову якість. Актори, нині старшого покоління, були молодими та сповненими наснаги. Саме тоді народилися вистави “Маленька Фея”, “Ігого”, “Снігова королева”, “Ніч перед Різдвом”.

- А з чого все починалося особисто для Вас? Грати в театрі ляльок - це була Ваша мрія дитинства?

- Ні, я, скоріше, хотів працювати в кіно. Та спочатку було все - від авіамодельного гуртка до різьблення по кістці та рогу. Як багато хто з моїх однолітків, прийшов до Палацу піонерів, де було безліч аматорських гуртків. Грав у самодіяльному театрі. Художній керівник Вінницького театру ляльок Володимир Шестак помітив мене, запросив у свій колектив. Потім навчався у Ленінграді, Києві. Працював завідувачем постановочної частини Київського театру ляльок. Познайомився з Анатолієм Роденком, який в той час був головним режисером Рівненського театру ляльок, він і “висмикнув” мене до Рівного.

- Що змусило Вас покинути рівненські підмостки і наш обласний центр?

- Кляте квартирне питання. У мене народилася донька, а ми все ще жили з жінкою нарізно. Тому і довелося шукати місце, де були б і робота, і житло. Таким містом стали для нашої родини Черкаси. Наступні п’ять років працював головним режисером у Черкаському театрі ляльок. Потім покликали будувати театр в Астрахані - побудував і 20 років його очолюю.

- А яким чином знову повернулися до нас?

- Зустрівся цього року з рівненськими колегами на фестивалі у Вінниці, куди ми привезли “Мандрівку комедіантів”. Рівнянам сподобалося, запросили поставити цю п’єсу на сцені обласного театру ляльок у вашому місті.

- Про що ця казка?

- “Мандрівка комедіантів” - це не зовсім вистава, це гра. Повчальна і, як тепер модно казати, “інтерактивна” гра. Завдання акторів у ній - втягнути дітлахів у цю гру, пограти з ними, розважитися разом.

- Над якими виставами цікавіше працювати - дитячими чи дорослими?

- В основному працюю над виставами для дітей. Втім, вважаю, що театр ляльок - це сімейний театр, дорослих і малих у глядацькій залі - 50х50. Отже, дійство повинно бути цікавим і маленьким глядачам, і їхнім батькам та вихователям.

- А які Ваші вистави Вам найбільше подобаються?

- Тут теж важко визначитися. Існує кодекс лялькової класики - це те, з чого складається фундамент культури, на чому відбувається “вростання” в культуру: народна казка, літературна казка. Якщо фундамент крихкий або чужий, виникає мерзлота, щілини, крізь які лізуть усілякі “телепузики”. Ці штучні “чупа-чупси” ніколи не стануть чимось грунтовним для культурного самовизначення дитини.

- Кого з акторів ми побачимо у новій виставі? Коли відбудеться прем’єра “Мандрівки комедіантів”?

- У “Мандрівці” зайняті актори середнього і молодшого покоління - Олександр Шило, Василь Євтушенко, Олена Подолець, Юлія Гольонко. Прем’єрною виставою плануємо відкрити новий театральний сезон у Рівненському театрі ляльок у жовтні. Слідкуйте за афішею!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: