Пити чи не пити?

Саме з цього запитання кореспондент “РР” розпочав розмову з парапсихологом Сергієм Ліп’яцьким.

— Алкоголік — це звичайна, нормальна людина, котра стала своєрідною жертвою певних обставин, звичок і традицій. Тому, до речі, у стосунках з пацієнтами взагалі уникаю таких слів як “п’яниця”, “алкоголік” тощо. Ці визначення несуть у собі негативний заряд, якесь клеймо ганьби, що, безумовно, глибоко травмує психіку хворого. Разом з тим, залежність людини від спиртного ґрунтується на двох основних факторах. Перший — фізіологічний, коли організм просить і вимагає похмілля, оскільки йому дуже недобре (щось на зразок наркотичної залежності). А другий — психологічний, який трактується як звичка, традиція (скажімо, зустрів знайомого, зайшов на вечірку і т.д.). У будь-якому разі, завжди кажу, що мій пацієнт — не алкоголік, а людина, яка має проблеми зі здоров’ям, сімейними стосунками чи з побутовими негараздами.

— На чому ж ґрунтується Ваша методика?

— Передусім зауважу, що від техніки кодування відмовився ще в 1992 році, коли працював у черкаському центрі “Відродження”. Разом з тим, слід сказати, що єдиної загальноприйнятої для всіх методики в мене не існує. Використовую в своїй практиці певні елементи психоаналізу (під час спілкування намагаюся виявити корінь проблеми: звідки взялася залежність до спиртного). Лише тоді визначаю методику лікування. Щоправда, відразу зауважу — безмедикаментозну. Якщо в людини є фізіологічна залежність, застосовую біоенергетику, екстрасенсорику, таким чином знімаючи потяг. Якщо є звичка (психологічна залежність), використовую елементи програмування, інші психологічні техніки. Проте, насамперед, намагаюся допомогти людині збагнути її помилки, відновити душевну гармонію. До речі, ніколи не обмежуюся звичайною екстрасенсорикою, завжди стараюся зазирнути глибше, знайти приховані причини, зарадити людині перепрограмувати свої думки на добро, радість, здоров’я.

— Наскільки вдається досягти позитивного результату?

— Якщо з пацієнтом знаходимо спільну мову, проблеми зникають назавжди, оскільки локалізується причина, що їх породила. Колишні алкоголіки розпочинають нове життя, інколи шкодуючи лиш про те, що раніше так бездумно витратили свої дні та роки. Людина перестає пити, її просто не вабить спиртне. До мене часто заходять колишні пацієнти і розповідають, наприклад: стоїть пляшка горілки, а їм здається, що в ній щось на зразок нафти чи солярки. Ніякої відрази до цієї рідини немає, але й не виникає бажання випити.

Звичайно, стовідсоткової гарантії ніхто не дає і не може дати. Проте, якщо звернутися до статистики, то близько 95 відсотків моїх пацієнтів назавжди позбуваються алкогольної залежності. Звісно, трапляються, що буває вкрай рідко, й зриви. Якщо вирішена проблема духовного плану, що породила залежність від спиртного, інколи залишаються причини фізичного, матеріального плану — адже ніхто не відміняв фактор наслідків. Людині, котра відмовилася від алкоголю, у спадок залишаються ослаблене серце, підірвана печінка і нервовий розлад. Тому потрібна відповідна оздоровча програма із застосуванням БАД-вітамінів та мікроелементів.

В усякому разі, рішення: пити чи не пити, — людина повинна прийняти самостійно. Я завжди з повагою ставлюся до будь-якого вибору, головне, щоб він був свідомим. Ну, а моя місія — допомогти людині позбутися від алкогольної залежності, якщо вона цього прагне.