“Змії мене бояться, бо я їх їм…”

…Його часто можна побачити в Рівному, Острозі та в Карпатах з величезним рюкзаком за плечима. 33-річний мандрівник Сігурд - приємна у спілкуванні, цікава та інтелектуальна людина. А ще - сильна духом. Він кинув виклик стилю життя сучасної середньостатистичної людини і ніскілечки про це не пожалкував. Ми зустрілися з ним в одному із рівненських кафе.

Як тільки високий чоловік у камуфляжному костюмі та з рюкзаком за плечима впевнено, по- матроськи зайшов у кафе, присутні отримали легкий шок. Чоловік явно не вписувався у формат відвідувачів закладу. Та Сігурд цим не переймався! Впевнено сів за стіл, замовив чай і розповів про свої пригоди.

- Щойно повернувся з гори Богут, що знаходиться біля села Сатанів Тернопільської області, - відразу поділився враженнями мандрівник. - Оце так гора! При нагоді побувайте там. Відразу попереджаю - будьте там максимально обережними. Гора містична. Може, не повірите, але там можна заблукати у трьох соснах. Днями місцевий житель пішов по гриби у ліс на гору і вернувся тільки через три дні. Я на невеличкій території Богуту блукав три години - ніяк не міг вийти. Але енергетика на цій горі - неперевершена! Колись там було капище язичників…

А все почалося з батькової риболовлі…

Сігурд (у миру - Микола) народився в Зарічненському районі у звичайній сім’ї. Нині проживає в Острозі. Навчався в Острозькій академії. Подорожувати вирішив ще в 9-річному віці, після того, як батько взяв його з ночівлею на риболовлю. Мандрує, переважно, автостопом і наодинці з величезним рюкзаком.

Тричі дивився смерті у вічі. Пригадує, як в Карпатських горах, під час переходу між скелями на навісному мосту тріснула під ногами дерев’яна дошка. Дивом, із розірваними до крові руками, викарабкався з пастки. Двічі замерзав у горах мало не до втрати свідомості; рятували колиби - це такі хатинки в горах для заблукалих туристів, де можна розпалити вогнище та переночувати. Одного разу його, змореного холодом та голодом, підібрали лісівники і відігріли…

За світоглядом Сігурд - язичник. Він отримує задоволення від безпосереднього контакту із самобутньою природою, хоч якими ризикованими не бувають ті мандрівки.

- У лісі звірі не нападали? Наприклад, змії…

- Змії мене бояться, бо я їх їм. Коли закінчуються харчі, ловлю жаб, змій, молюсків і варю з них супи. Зі змій роблю смачну підливку. Кажуть, що голод - найкращий кухар. І це правда. Коли лежав з високою температурою в колибі, лікувався лісовими лікарськими травами. Природа - найкращий лікар та товариш. Переконався на собі.

- Поділіться, будь ласка, рецептом поживної страви, яка стане в пригоді мандрівнику.

- Із задоволенням. Цей раціон розрахований на два тижні, як додаткова калорійна їжа, яка займає небагато місця у рюкзаку. Додам, що подорожі виховують людину, адаптують її до різних умов життя та виживання. Після чергової мандрівки людина щораз стає сильнішою. Вона починає дивитись на світ і буття під іншим кутом зору…

Рецепт поживної страви для мандрівника від Сігурда

Візьміть 2 кілограми вівсяного печива, 300 грам горіхів лущених, 4 банки згущеного молока або 2 літри меду, какао - скільки не шкода.

Горіхи та печиво перемелюємо на м’ясорубці. Мед і згущене молоко розтопіть на водяній бані. Всі складові змішайте і додайте 100 грамів коньяку (останнє не обов’язково).

Ось цю поживну і калорійну їжу варто споживати невеличкими порціями тричі на день. Її вистачає на два тижні на одну людину під час довготривалих туристичних мандрівок.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: