Геолога з Водного прийняли за снігову людину,

Віктор Григорович у той час з колегами проводив геологічні вишукування у високих горах на території Тянь-Шаню в заповіднику «Комороу». Під час геологічного маршруту він переходив гірську річку і залишив на піщаному березі сліди, які на вологому піску розпливлися.

Згодом на біля тієї річки проходили журналісти-телевізійники програми «Кіноподорожі», і, вгледівши біля водойми великі відбитки ноги (у пана Мельничука 46 розмір взуття), почали фотозйомку, гадаючи, що це сліди йєті.

- Як тільки побачив по телевізору репортаж з місця події, який представив відомий ведучий пан Сіневич, мене розібрав сміх, - пригадує Віктор Мельничук. - Це ж були мої сліди!

Отак народжуються сенсації. А як на Рівненщині зі сніговою людиною? Пам'ятаєте, як на початку року говорилося про те, що влітку до нас приїдуть уфологи із Запоріжжя полювати за йєті, який начебто оселився на Сарненщині? Поговорили й стихли. Ні про уфологів більше не чути, ні по снігову людину...

Тим часом у секретних матеріалах колишнього КДБ дослідники знайшли цікаві відомості про йєті. Зокрема, що снігова людина справді існує. Але ця волохата та кремезна істота із зародками інтелекту, яка живе у печерах і переховується від людей, - не помилка природи. Вона, начебто, є результатом діяльності російських вчених, які працювали у секретних лабораторіях Сибіру при КДБ. Вони намагалися на практиці довести, що можуть у лабораторних умовах перетворити мавпу на людину. Почали справу, але... не завершили. А кілька клонів - «і не людей, і не мавп» (щось середнє), вирвавшись на волю, оселилися в лісах та горах на території колишнього Радянського Союзу, ховаючись від людей, лоскочучи їм нерви великими слідами, які лишали переважно на снігу (звідси й назва «снігова людина»). Це одна із теорій появи йєті, хоча їх існує декілька, наприклад, що снігова людина - це неандерталець, який відстав від сучасної людини у фізичному та психічному розвитку.

Одне тільки не зрозуміло, як йєті зміг потрапити із Сибіру на Сарненщину?...