Олег ТРОФІМЧУК: “Милуєшся Рівним - згадуєш “Діпромісто”

19 березня Олег Кирилович, шанований фахівець у середовищі рівненських будівельників, 60-й раз відзначатиме свій день народження.

Щиро вітаючи пана Олега з 60-річчям, пропонуємо нашим читачам розповідь ювіляра про себе і колектив філії, власні творчі досягнення та професійні здобутки діпромістівців.

“Кожен із нас знайшов себе в житті, кожного люди поважають…”

- Закінчив школу число шість в місті Рівному, всім однокласникам і вчителям вдячний за вірний напрям у житті, - розповідає Олег Кирилович. - Клас був чудовий, вчились майже всі без трійок. Кожен із нас знайшов себе, кожного люди поважають, незалежно від посади. Так, Петро Раєвський працював у колгоспі бригадиром, Семенченко - в заміжжі Галина Стельмах - директором 19-ої школи, Ольга Олійник - 26-ої. Марію Кравчук усі знають як лікаря Марію Петрівну Вітрук - гастроентеролога міської лікарні, до того вона була завідувачем відділення. Це талановитий лікар, якому вдячні багато пацієнтів.

Один із моїх однокласників - Слава Рембовський - працював головним інженером об’єднання “Рівнериба”, зараз проживає у Словаччині. Михайло Мельничук вчився найкраще в класі, але так захотів і все життя пропрацював водієм. Микола Дем’янчук став економістом. Хай вибачать мені однокласники, яких я не назвав, але всі вони, попри те, що шоста школа не вважалася елітною, стали достойними людьми.

Після закінчення середньої школи, попрацювавши рік на будівництві в БУ-23, вступив до Львівського політехнічного інституту за спеціальністю “Архітектура”. П’ять років вузівського навчання залишили тільки приємні враження про інститут, студентський колектив і педагогів. Мої однокурсники трудяться в Україні та за її межами. Найближче, в Луцьку, працює директором Волинської філії “Діпромісто” Андрош Бідзіля; Микола Кошло - директором інституту “Містопроект” у Львові; Мирослав Білик - заступником голови райдержадміністрації в Тернополі; Василь Турко - директором філії “Діпромісто” в Івано-Франківську.

Отримавши диплом, три роки працював на Уралі, у Свердловську - нині Єкатеринбург. Набутий там досвід особливо згодився в моєму професійному житті. Потім недовго працював районним архітектором у Костополі. На цій посаді мене змінив Мирослав Марчишин - 21 березня він також відзначатиме 60-річчя, тож передаю йому свої найщиріші вітання.

“Робота архітектора з ранку до вечора ходить за тобою”

- В роботі, - вважає пан Олег, - основними є дві речі - це люди, з якими працюєш, та об’єкти. Робота архітектора не є погодинною, з ранку до вечора думаєш над проектами, вона ходить за тобою. Щодо спроектованих мною об’єктів, то ставлення до них рівнян може бути різним, але всі вони дорогі моєму серцю. Це і колишні профкурси на вулиці 16 Липня, а нині обласний лікувально-діагностичний центр, і поряд з ним приміщення філії “Діпромісто”, де зараз знаходиться управління охорони здоров’я. З відомих у Рівному спроектованих мною об’єктів, хотів би звернути увагу на мікрорайон МЖК по вулиці Струтинської. Це комплекс житлових будинків, де передбачено приміщення для громадських потреб.

З побудованих на Рівненщині за моїми проектами об’єктів, що справді цікаві з архітектурної точки зору, відзначу село Зоря і, зокрема, тамтешній дитячий садочок, який спускається по схилу - на в’їзді в село його добре видно. З церковних будівель варто назвати реконструкцію в Костополі кінотеатру під храм з унікальним - єдиним в Україні - куполом діаметром 24 метри. Тут заслуга не тільки моя як архітектора, а й конструкторів, і всіх наших суміжників.

До речі, кращих фахівців, ніж у рівненському “Діпромісті”, я не знаю. На рахунку нашого колективу 80 відсотків проектів багатоповерхової забудови обласного центру. Люди повинні знати, що навіть шляхопровід по вулиці Соборній, який зведений над річкою Устя і залізницею, - це також робота діпромістівців.

Від проектного відділу облкомунгоспу до філії “Діпромісто”

- Історія філії “Діпромісто”, - зазначив Олег Кирилович, - починає свій відлік від проектного відділу облкомунгоспу, потім це був “Облсільпроект”, згодом - “Облпроект”. Першим головним архітектором організації був Борис Павлович Андреєв. Рівняни повинні пам’ятати перший центральний гастроном - на розі вулиць теперішньої Соборної і Шевченка. Свого часу це була гордість Рівного. Відродження міста йшло від цього об’єкта. Той же Борис Павлович зробив проект будинку навпроти цього ж гастроному, який називався “обкомівським”. Борис Павлович запроектував готель “Рівне”, перший будинок від універмагу зі сторони парку Шевченка (Соборна, 15), добудову поштамту, яка виходить зараз на Майдан Незалежності. Він прожив 90 з лишком років, віддав свої сили не лише містобудуванню, а й вихованню архітекторів міста Рівного. Сьогодні постало питання про надання імені архітектора Андрєєва одній із вулиць Рівного. Колектив філії “Діпромісто” також підтримує цю ідею.

Якщо говорити про людей, яких я не застав, великий вклад як у забудову міста, так і у виховання молодих проектувальників, внесли, на думку ветеранів-діпромістівців, директор “Діпроміста” В’ячеслав Штепанек, головний інженер філії Максим Марчук та працівники, яких я вже застав у “Діпромісті”, - головні архітектори проектів Роза Вайс і Климентина Гуменюк. Мої колеги часто згадують колишніх наших працівників - Раєвського, Яковлєву, Рахманінова, Нікітського, Анікушина, Пучка, Ненадкевича. Уже 50 років працює в “Діпромісті” Альбіна Кирилюк. Ми завжди пам’ятатимемо головного інженера проектів Євдокію Байдан, яка, на жаль, зарано пішла з життя. Лідія Фесик, Тамара Костюк (Білянська), Ніна Костіна - мої безпосередні вчителі, яким найбільше вдячний за підтримку в роботі

“Наші люди забудовували проспект Миру і вулицю Плеханова…”

- Здобутки “Діпроміста” у 70-80 роки, - переконаний пан Олег, - тісно пов’язані з іменами директора філії Бориса Кузьмича, головних інженерів Ігора Лібова та Володимира Гнатенка, головного спеціаліста-сантехніка Анатолія Барановського, Нелі Кошелєвої, Зої Швачко, Зінаїди Зімінської, Миколи Лежняка, Бориса Ковтонюка, Лідії Фесик та її чоловіка - Сергія Фесика, який згодом, ставши директором філії, багато зробив для того, щоб зберегти підприємство і колектив у період розвалу економіки України.

Люди, яких я назвав, та багато інших забудовували проспект Миру, вулицю Плеханова, зводили кінотеатр “Жовтень”, проектували всю нову забудову по теперішній Соборній та Млинівській вулицях. А ще - Микола Пасічник, який на той час працював також у “Діпромісті”. Забудова вулиці Тольятті (зараз Кавказька - сторона, яка навпроти приміщення облдержадміністрації) спроектована під керівництвом архітектора проектів Бориса Андреєва, продовжували цю справу Климентина Гуменюк і Антоніна Кошицька (її будинки - Міцкевича, 5, 7, 9, 11). Мікрорайони Льонокомбінату також розроблялися “Діпромістом”. Над проектами працювали Андреєв і Гуменюк. Мікрорайони селища Ювілейне, в основному, проектували Вайс і Пасічник. Палац піонерів і музична школа розроблялися і будувалися під керівництвом архітектора Мирослава Чабака, конструкції для них проектував В’ячеслав Ткач.

У подальшому в наш колектив влилися такі відомі у місті люди як Микола Шолудько - пішов з “Діпроміста” на головного архітектора області, Віктор Ковальчук, який проектував Покровський собор, Євген Олійник, який, по суті, перероблював Ювілейний (останній 92-й мікрорайон так і не був закінчений у зв’язку з відмовою від панельного будівництва). Головним архітектором мікрорайону Північний (в межах вулиць Коновальця і Волинської Дивізії) був Микола Шолудько. Під його керівництвом тоді працював Олександр Карачанський, нині головний архітектор області. Також плідно попрацювали на архітектурній ниві Мирон Шпук та Петро Хандрук. А нині працююча в “Діпромісті” Тетяна Мельничук у 2006 році отримала Державну премію України в галузі архітектури за проектування академмістечка Національного університету “Острозька академія”.

“Керівні посади успадкували колишні молоді спеціалісти”

- Крім архітекторів, - запевняє Олег Трофімчук, - у нас чудовий та кваліфікований колектив конструкторів, які підпорядковуються головному інженеру, заступнику директора Роману Семенченку. По суті, він також працює із 70-х років, і багато об’єктів і мікрорайонів, вулиць і проспектів, які робилися на той час, не проходили повз нього, - він вкладав у них свої знання та досвід. Із тих же конструкторів необхідно згадати Григорія Моханька-Даниленка, Тетяну Петрук, Оксану Марценюк, Людмилу Овчаренко, Людмилу Потапчук та Аллу Бібко. Сьогодні керівні посади в філії успадкували колишні молоді спеціалісти Раїса Арсонова, яка працювала конструктором, та головний архітектор проектів Володимир Ткачук.

Не можна не згадати наших суміжників, які працюють зараз і з якими легко особисто мені працювати. Це наші доблесні сантехніки - Володимир Карбан, Лілія Вознюк, Марина Хмара, Леся Григорук, Любов Якобчук, Олена Давидчук та Людмила Кучеріна; славні електрики - Мирослава Василик та Наталія Дудка; неперевершені кошторисники, які працюють під керівництвом Олександра Якимчука, - буквально всіх можна було згадувати поіменно. У нас також є висококваліфікований адміністративний апарат і обслуговуючий персонал: зокрема, головний бухгалтер Віра Якуткіна, економіст Лідія Бестюк, керівник відділу випуску Марія Субот.

За останні чотири-п’ять років колектив філії зростав лише за рахунок молодих спеціалістів - ми прийняли на роботу понад 30 фахівців. Від старших колег вони перейняли любов до колективної роботи та колективного відпочинку, зокрема, організували зустріч нового 2008 року. Наші ветерани можуть лише радіти тому, що зростає творчий потенціал колективу та міцніє матеріальна база філії. А головне - все вагомішим стає внесок діпромістівців у перетворення Рівного в справжнє європейське місто з високими архітектурними стандартами, гідними рівнян.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: