Чайка шукає компроміс

- Питання в тому, де і як ми знайшли ці немалі як для невеликого міста гроші, - говорить міський голова Рівного Віктор Чайка. – Довелося, натомість, зекономити на інших потребах, суттєво скоротивши видатки на житлово-комунальне господарство.

Щойно Віктор Чайка повернувся з Києва, де брав участь у роботі ініціативної групи членів Асоціації міст України та міських громад. На порядку денному було лише одне питання: удосконалення системи міського самоврядування, - стосовно бюджетно-фіскальної політики, міського (житлово-комунального) господарства, стандартів управління.

- Ось уже який рік нам доводиться спрямовувати на подібні потреби – ремонт шкіл, лікарень, спортивних споруд, оплату потреб освітніх, медичних закладів, - кошти із так званого другого “кошика”. Тобто, ті, які ми повинні були витратити на потреби міста. При тому, що обсяги виробництва в Рівному за останні шість років виросли в п’ять з половиною разів, відповідно, збільшилися й надходження до бюджету, - ми, міське самоуправління все одно маємо змогу фінансувати лише найнагальніші потреби - зарплату і, наполовину, енергоносії. Фактично, 25-30 відсотків заробленого йде на “затикання дірок” в освіті, охороні здоров’я, культурі, спортивній галузі. Постає запитання: куди зникають бюджетні гроші, ті, які держава мала б спрямовувати на фінансування названих галузей?

- Наскільки я розумію, йдеться про проект бюджету на 2006 рік. Вікторе Анатолійовичу, поясніть, будь ласка, що ви маєте на увазі?

- Без перебільшення – такого мізерного бюджету місто ще не знало. Запланованих коштів нам вистачить, для прикладу, в системі охороні здоров’я на опалення – на 2 місяці. На їжу хворим, на ліки, на пальне, інші потреби коштів немає. Тобто, медицині Рівного не вистачить для нормальної життєдіяльності близько 17 мільйонів. Те ж – у освіті: вистачає на зарплату і на енергоносії, але ні копійки немає на утримання шкіл. Ні про дахи, ні про двері, про ремонт сантехобладнання навіть не йдеться. І така ситуація по всій Україні. На засіданні створеної нами консультативно-дорадчої Ради Асоціації міст України було зроблено висновок, що за подібних умов міське самоврядування буде зруйноване.

- Який же вихід?

- Відповідно до чинних соціальних стандартів у галузях освіти, охорони здоров’я, культури, - між іншим, законодавчо затверджених, - фінансування цих галузей має здійснюватися державою в необхідному обсязі. Тим паче, що в столиці функціонують необхідні міністерства, які мають виділяти кошти для своїх установ, слідкувати, щоб ті працювали як належить. І… не залазили в кишеню міста, не відбирали б гроші, які ми маємо спрямувати на ремонт дахів і прокладання шляхів, на благоустрій, безліч інших нагальних потреб.

Чому, скажіть, весь тягар відповідальності за роботу закладів освіти й охорони здоров’я має нести місцева влада, якщо гарантії щодо безкоштовного забезпечення громадян – як це записано в Конституції - надає держава? Тому, що держава делегувала органам місцевого самоврядування ці повноваження?.. Значить, настав час відмовитися від цих повноважень! Це, повторюю, позиція не тільки моя, а й 640-а керівників органів міського самоврядування, які є членами Асоціації.

- Якщо у Києві не прислухаються до неї, - якими будуть ваші подальші дії?

- Я все-таки надіюся, що порозуміння буде знайдено. Найближчим часом мають відбутися переговори з Прем’єр-Міністром, Головою Верховної Ради, Головою Кабміну, на яких ми доводитимемо своє бачення проблеми. Якщо ж ні... 3 грудня, коли у Верховній Раді заплановано прийняття бюджету в другому і третьому читанні, ми, представники міст України, виїдемо на автобусах до Києва і там, біля стін найвищого законодавчого органу, будемо відстоювати свою позицію.

Я глибоко переконаний, що існуючий перекіс в управлінні необхідно негайно ліквідувати. Суспільство, громадяни від цього тільки виграють.