Про що не говорять політики, коли обговорюють НАТО

Спершу варто пригадати, що парламент вперше підтримав вступ України до НАТО ще в листопаді 2002 року. І ось тепер на рівні МЗСу і Міноборони йде розмова про те, що Україна може стати членом Альянсу впродовж якихось трьох років.

З приводу членства України в НАТО можливо ще одне розділення суспільства. Різні політичні сили вже намагаються організувати на цьому власні акції. Але чомусь, практично, немає фахівців, які б розповіли: а якими ж можуть бути наслідки вступу нашої країни до колись ворожого нам Альянсу, і взагалі, чи потрібно це нам зараз.

Про те, чи потрібно Україні вступати в НАТО, у нас вийшла цікава розмова з колишнім керівником оборонного підприємства «Зоря», лідером Республіканської партії Юрієм Бойком. До речі, республіканці ще влітку запропонували, щоб питання членства в Альянсі було винесене на всенародний референдум. Сьогодні цю ідею підхопили дуже багато політичних партій. Проте, вважає Юрій Бойко, сьогодні владі не вигідний такий референдум: останні соціологічні дослідження показують, що вступ до НАТО підтримують не більше 19 відсотків українців.

»Підстроїтися» під НАТО коштує декілька мільярдів

Сьогодні НАТО ніяких гарантій щодо вступу України до Альянсу не дає і конкретних термінів не називає. А ось нашій країні, відзначив Юрій Бойко, для готовності до членства необхідно, як мінімум, провести заміну засобів зв'язку, розвідки, цілевказання, автоматизованих систем управління на устаткування натовського зразка. На це потрібно декілька мільярдів доларів, яких український бюджет сьогодні не має. І це тільки вершина айсберга - те, що стосується безпосередньо армії.

Україна може втратити свою «оборонку»

За словами лідера республіканців, існує й інший серйозний аспект - військово-промисловий (або, як тепер його прийнято називати, - оборонно-промисловий) комплекс. У нинішніх умовах через інтеграцію, вважає політик, існує реальний ризик того, що Україна втратить свою «оборонку». А якщо підприємства ОПК зупиняться, без роботи залишаться більше 600 тисяч осіб. Є приклади і західного курсу на знищення конкурентних виробництв у країнах Центральної і Східної Європи. Так, уряд Чехії був вимушений викупити в американської компанії «Боїнг» раніше продані їй акції підприємства «Aero Vodochody» після того, як це підприємство було практично доведено до банкрутства новим власником.

»Суспільство не почуло жодного доводу про вигоди від вступу до НАТО з економічної точки зору. Досвід Чехії і Польщі з достатньо розвиненими оборонними комплексами показав, що їх ВПК не змогли інтегруватися в систему НАТО. У результаті вони, практично, втратили власну оборонну промисловість», - підкреслив Юрій Бойко.

Потрібна власна стратегія

Як стверджують експерти, понад 90 відсотків українських оборонних підприємств спеціалізуються на виробництві не кінцевої продукції, а лише комплектуючих для озброєнь. Готові вироби з них випускають підприємства Росії. А росіяни останнім часом зайнялися дублюванням у себе українських виробництв оборонного значення. Тобто, вітчизняний ОПК випадає з колишніх виробничих ланцюжків, що завдає реальних збитків. За підрахунками фахівців, втрати української сторони від вже згорнутих або заморожених проектів у найближчому майбутньому складуть не менше 150 мільйонів доларів.

Зараз необхідно ставити питання про розвиток власної стратегії і власної системи інвестування у виробництво, щоб завойовувати ринок продукції ОПК, і в той же час забезпечити свою безпеку, вважає Юрій Бойко. Зрозуміло, що річний бюджет Міноборони в 2,5 мільярда доларів дуже малий, і не може забезпечити реалізацію власної стратегії. Україні, вважає політик, потрібно проводити політику розумного державного егоїзму і розвивати виробництво високоточної й оперативно-тактичної зброї, яка приходить на зміну ядерній. Потенціал для цього у нашої країни є. Потрібні інвестиції (бажано привернути внутрішнього інвестора), відновлення ефективної кооперації з росіянами, і, як вважає Юрій Бойко, Україна може ще влаштувати грандіозний прорив на світовому ринку продукції ОПК.