23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
|
|
№344 від 16.05.2008p. |
| Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
#Усміхніться!  ТелепортаціяБуло це минулої осені. Послали мене з водієм у відрядження за вантажем днів на 3-4. Їдемо, Льонька, як завжди, про дівчат теревенить, а мені щось недобре в шлунку після вечері в кафе. Я задрімав. Прокинувся від того, що Льонька штовхає: - Дивися! Он там людина лежить на узбіччі. Вже сутеніло. Я здивувався: - І як це ти його помітив? Кинулися до бідолахи. Поруч із ним лежав велосипед. Чоловік не виявляв ніяких ознак життя. Намагалися зробили штучне дихання - даремно. Тоді Льонька запропонував утекти, щоб трупа на нас не “повісили”. Я майже погодився, але дістав нашатир. Хотів дати йому понюхати, але трохи “переборщив” і налив йому в ніс. “Труп” раптом заворушився і відкрив “скляні” очі. Як виявилося, чоловік просто був п’яний! - Ти хто? - запитав я. Той після довгих булькотінь мовив: - Федір. - А їдеш куди? - запитав Льонька, і закинув велосипед у фургон нашої вантажівки. Шкода було п’яничку - ще занедужає і насправді “відкине педалі”. Тільки коли ми Федора поклали біля його транспорту, той мовив: - У село… Якесь село ми щойно проїхали (кілометрів зо три). Мабуть, в наступне село, адже “найдьониш” був на стороні нашого напрямку. Надворі вже стемніло. Я знову почав клювати носом, а Льонька “завів свою стару шарманку”. Мій шлунок знову почав нагадувати мені про котлети у кафе. Машина підстрибує на ямах, мені стає зле. Кричу Льоні: - Швидко на узбіччя! І гальмуй! Отож, залишив я ті “котлети” на узбіччі біля якогось біґборда. Піднімаю голову і читаю на ньому: “Снікерс! Прислухайся до свого шлунка.” Посміялися ми з того каламбуру, і не помітили, як пройшло добрих дві години. Водій зупинився, щоб солярки з каністри підлити. Аж раптом ми почули, що хтось у фургоні намагається заспівати. - Мати рідна! Ми ж Федю забули вивантажити! - кажу я. На що Льонька відповів: - Назад повертатися нема ні часу, ні пального. По паспорту з’ясували, що нещасного дійсно зовуть Федором, живе він кілометрів за сім від того місця, де ми його підібрали. - Беремо з собою? - На три доби? За які гроші його годувати, та й чи буде Федір задоволений, коли прочухається? Отож, дістали ми пляшку самогонки, налили чоловіку півсклянки, потім занесли на зупинку автобуса, підклали під нього на лавку його брудну фуфайку, поруч - його велосипед, і пляшку залишили “для сугріву”. І рвонули своєю дорогою. Затрималися ми трохи у відрядженні. Їдемо назад повз те село, Льонька каже: - Неспокійно у мене на душі. З Федею погано повелися, треба дізнатися про нього... Знайшли будинок Федора. У городі жінка порпалася. Запитали про чоловіка. Вона: - А вам навіщо? - Та хочемо побачити старого друга, по чарочці випити. Вона нас пильно оглянула і каже: - Що старі друзі не забули - добре, ну а пити б із вами він усе одно не став! Він, - пояснює дружина, - перед усім селом побожився, що не буде пити, і в церкву ходив, у Бога тепер вірить. Він і зараз там. - А що трапилося? - Поїхав він до брата в сусіднє село. Ввечері його відправили назад. Далі він нічого не пам’ятає. Каже, оговтався за 150 км від села. І як потрапив туди НА ВЕЛОСИПЕДІ? Каже - “телепортували”… Ми Федора чекати не стали. Побігли в машину і - навтьоки...
Коментарі (0):
|
| Лист редакторові | RSS | Передплата газети
| Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама
© 2001-2024 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: | ||||||||||||||||||||||||||||
Партнери 