“Чорне море ще всміхнеться, дід-Дніпро зрадіє…”

17 квітня 2008 р. у Донецьку стався доволі показовий, знаковий випадок. Після короткої презентації місцевого стадіону, організованої для Президента України, найбагатша людина країни, а також головний спонсор Партії регіонів Ринат Ахметов сів у автомобіль. І що з того? Яким же було здивування журналістів і президентської охорони, коли за кермо машини сів особисто Президент України Віктор Ющенко і “з вітерцем” помчав олігарха.

Схоже, Віктор Андрійович вирішив всерйоз-таки “потоваришувати” з донецькими олігархами. І річ не в тому, що цією весною Президент зачастив до Донецька. І навіть не в тому, що на початку цього року Рината Ахметова офіційно ввели до складу Національної ради з добродійності при Президентові (очолює донька Президента Віталіна). Ні, “донецькі хлопці” - люди доволі практичні. І їхня дружба або, скажімо, підтримка на наступних президентських виборах, на яку, ймовірно, сподівається Віктор Андрійович, купуються не символічними жестами, а цілком матеріальними цінностями.

Можливо, саме тому Ющенко так спокійно поставився минулого року до факту розмивання (простіше кажучи - крадіжки) державного пакету акцій провідної енергогенеруючої компанії України - “Дніпроенерго”. Нагадаємо, що 27 серпня 2007 р. “Донбаська паливно-енергетична компанія” (ДПЕК) на 26 відсотків зменшила частку держави в “Дніпроенерго”, яка володіє трьома українськими теплоелектростанціями, і без будь-якої приватизації, без копійки до бюджету заволоділа цією компанією. Лише цього року уряду Тимошенко вдалося через суди відновити статус-кво.

Невеличка довідка: “Донбаська паливно-енергетична компанія” - структура, яка в кінці 2005 р. об’єднала всі енергетичні активи групи СКМ (“Систем кепітал менеджмент”). 90 відсотків акцій СКМ належить особисто Ринату Ахметову (Партія регіонів), інші 10 відстоків - його дружині Лілії Смірновій. Управляє Ахметов ДПЕК через дві офшорні структури, зареєстровані на Кіпрі.

Американський інвестор із донецькою “начинкою”

Проте виявляється, що бізнесові обійми Президента України і донецьких олігархів на цьому не закінчуються. І апетити компанії Ахметова електроенергетикою не обмежуються. Їй ще потрібен багатий газом і нафтою шельф Чорного моря. І не важливо, що за ст.13 Конституцією України, “земля, її надра, (...) природні ресурси (...) є об’єктами права власності українського народу”.

Минулого тижня, за спиною американського інвестора “Венко Енерджі Компані”, якому в антизаконний спосіб дісталося для розробки 12 тисяч квадратних кілометрів шельфу Прикерченської ділянки Чорного моря, разом із численними офшорними компаніями з Бермудських і Віргінських островів “знайшлася” все та ж сама “Донбаська паливно-енергетична компанія”. Що ж, Ахметова не занадто збентежило співробітництво з американською компанією, яка, як вже заявляли деякі українські політики, всерйоз підтримує Президента США Джорджа Буша - головного помічника зі вступу України до НАТО.

Нагадаємо, що в 2006 р. дочірня компанія “Венко Енерджі Компані”, яка працює нині лише біля берегів Африки, з річним доходом лише 7,5 млн. доларів (для міжнародної компанії це дуже мала сума) змогла “виграти” величезний контракт на розвідку і видобуток нафти і газу в Чорному морі. “Переміг” при цьому союз таких світових грандів нафтового видобутку, як “Шелл” і “Ексон Мобіл”. На думку експертів, перемогу маловідомої компанії у такому серйозному тендері принесли її тісні зв’язки, по-перше, з окремими міністрами уряду Юрія Єханурова, зокрема, з тодішнім міністром охорони навколишнього природного середовища Павлом Ігнатенком (зараз він працює радником Президента Ющенка). По-друге, інтереси “Венко” довгий час лобіював сам Віктор Ющенко. Так, народний депутат Т.Чорновіл (фракція Партії регіонів) раніше навіть звинувачував Президента в тому, що на початку 2005 р. він видав указ із грифом “таємно” про передачу в користування “Венко” величезної частини українського шельфу.

Але в 2006 р., після зміни уряду, на адресу “Венко” з боку членів Кабміну Януковича (зокрема, міністра охорони навколишнього середовища Василя Джарти) посипалися звинувачення в невиконанні умов “конкурсу”. Проте зручний для донецьких “бізнесменів” вихід було знайдено. Як признався на прес-конференції 15 травня 2008 р. генеральний директор ахметовсько-регіональної “Донбаської паливно-енергетичної компанії” Максим Тимченко, наприкінці 2006 р. його структура отримала запрошення взяти участь у чорноморському проекті.

Як результат, у жовтні 2007 р., за лічені тижні до своєї відставки, уряд Януковича таки уклав 30-річний договір з “Венко”. Президент України Віктор Ющенко, що був особисто присутній на підписанні цього договору, не міг не знати про наявність у “американського” інвестора “надійного донецького партнера”. Більше того, Президент Ющенко заявив, що вважає підписання договору з компанією “Венко” “великим досягненням і величезним кроком уперед на шляху освоєння вуглеводневих родовищ шельфу Чорного моря і енергетичної незалежності країни”. При цьому Ющенко, як і у випадку з “РосУкрЕнерго”, “чомусь” відмахнувся від аналітичних матеріалів СБУ, які попереджали, що підписання договору з “Венко” може призвести до затягування розробки Прикерченської ділянки, а в компанії можуть виникнути серйозні проблеми з виконанням договору.

Експерти також тоді дивувалися: аж надто вигідні вийшли умови для американського інвестора. Як свідчать дані з джерел в Мінприроди, до повної компенсації інвестицій у видобуток “Венко” її донецькі друзі мали право одержувати де-факто 90 відсотків енергоносіїв, що видобуваються. Причому чіткий термін цієї компенсації зумовлений не був. Після компенсації видобуті нафта і газ мали ділитися порівну між компанією і Україною. Для порівняння, в Азербайджані до виходу на прибутковість інвесторів за ними закріплюється 80 відсотків видобутої нафті, після - лише 10 відсотків.

Не лякає Президента Ющенка й той факт, що до союзу донецьких і офшорних інвесторів приєднується російський бізнес. Зокрема, в проекті вже бере участь компанія російського бізнесмена Євгена Новицького. Крім того, прем’єр Тимошенко заявила, що не виключає, що компанія “Венко” планувала передати частину прав на український шельф російському “Газпрому”. Частина істини в цих словах може бути, оскільки “Венко” часто після виграшу тендеру перепродавала право (або частину прав) на видобуток іншим компаніям. За великим рахунком, “Венко” вела бізнес, як деякі українські квартирні спекулянти. Коли будинок тільки будується, вони скуповують квартири. А потім перепродують нерухомість за значно вищою ціною.

Донецько-офшорний союз проти Тимошенко

Після того, як наприкінці квітня Міністерство охорони навколишнього природного середовища скасувало ліцензію на видобуток нафти і газу дочірньому офшору “Венко”, Секретаріат Президента України і Партія регіонів посилили масштабну атаку на уряд. Чиновники найвищих рангів, зокрема, заступники глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак і Андрій Гончарук, не соромилися демонструвати свою лояльність до донецько-офшорних аферистів. “Олії” в донецький “вогонь” випадково підлив і посол США в Україні Вільям Тейлор, який не розібрався в ситуації і поспішив на захист інтересів американського бізнесу (хоча, як виявилося, це скоріше не американський, а донецько-офшорний бізнес). До речі, той факт, що Юлію Тимошенко не злякали американські корені “Венко” (так само, як і раніше російські корені “РосУкрЕнерго”), говорить про те, що прем’єр достатньо впевнена у своїй правоті і має достатньо аргументів для захисту власної позиції і національних інтересів України.

Але найбільш завзято інтереси “донецьких” відстоювала протеже Рината Ахметова, секретар Ради національної безпеки і оборони Раїса Богатирьова. 16 травня разом із Президентом Віктором Ющенком вона п’ять годин “розпікала” прем’єр-міністра Юлію Тимошенко за таке негативне ставлення до “стратегічного інвестора”. Що ж, Богатирьова, як вона і заявила на останньому з’їзді Партії регіонів, дійсно продовжує реалізовувати політику “донецьких” в Раді національної безпеки і оборони. Тепер ось, із благословення Президента, вона очолила Міжвідомчу робочу групу, яка розбиратиметься в питаннях виконання договору компанією “Венко”, з-за якої стирчать величезні вуха Рината Ахметова. Загалом, враховуючи склад цієї групи, вона може навіть не збиратися, її вердикт вже очевидний: донецько-офшорна афера є добром для України, а от прем’єр-міністр Тимошенко підняла руку на “святе”.

Інтереси “Венко” і її донецьких “друзів” вже стали настільки близькими й рідними для Президента України Віктора Ющенка і “балогівської” частини фракції “Наша Україна”, що не виключено, що вже в найближчі тижні жорстка позиція прем’єр-міністра із захисту українського шельфу може коштувати їй посади. Правда, Тимошенко і її уряд поки що не прогинаються під цим шаленим тиском. 21 травня Кабінет Міністрів ухвалив остаточне рішення про розривання договору з “Венко” - Чорноморський шельф повертається Україні.