Працюючи в культурно-дозвільному комплексі, я часто виїжджала в ті населені пункти, де немає культосвітніх закладів для проведення дискотек, вечорів відпочинку тощо.
Якось я разом з бригадою організаторів вечора відпочинку для молоді поїхала в с.Грабів Рівненського району. Однак трапилося, що під час свята виникла потреба сходити, як-то кажуть, “по маленькому”. Туалет був на вулиці, метрів за 120 від приміщення закладу. Навколо ріс великий сад. Я, розпитавши в молоді, як до нього пройти, подалася на пошуки. Пішла садом, а навкруги така темінь, що нічого не видно. Подумавши, що довго доведеться шукати заклад “Куди не заросте народна стежина”, вирішила присісти в садочку. Обрала собі деревце, зручненько вмостилася, з полегшенням вдихнула свіжого повітря і подумала, що нарешті здійснилася моя мрія... Від задоволення вирішила обійняти деревце. Однак раптом зрозуміла, що стоїть воно на двох ногах, а піднявши голову, побачила, що ще й росте із цигаркою в зубах. До того ж, кинуло на мою адресу таку фразу: “Ничего, девушка, продолжайте”.
З того переляку (так мені здалося) не могла піднятися десь з годину. А потім, зібравшись із силами, побігла до будинку відпочинку.
Я так і не дізналася, хто це був у ролі “підмоченого героя”. Якщо вам поталанить довідатися про нього, неодмінно повідомте. Я йому шкарпетки переполощу.
Партнери 