Мирослав Семанів

відбився від моргу

Усі ми під Богом ходимо. До пори, до часу. І коли настає кінець земному життю, покійника відспівують та ховають. Часто небіжчиків доставляють у морг, - звісно, якщо він є.

У нашому обласному центрі приміщення судово-медичної експертизи від 1947 року донині стоїть на старому місці на вулиці Драгоманова, проте покійників туди вже з місяць не доправляють через припис обласної санстанції. Заборона правильна, але родичам небіжчиків вона лише погіршила ситуацію, позаяк тіла тепер доводиться забирати з моргу в Здолбунові. Прокоментувати стан речей і те, як такому “сюрпризу” дає раду медперсонал, заступник головного лікаря (по-іншому - начмед) Здолбунівської центральної районної лікарні Василь Мацьоха по телефону чомусь категорично відмовився. А тим часом точаться розмови, що трупи, можливо, возитимуть у морги міської та обласної лікарень, як раніше й планувалося. Утім, головний лікар Рівненської обласної клінічної лікарні, заслужений лікар України, депутат обласної ради Мирослав СЕМАНІВ таке побажання рішуче відкинув і запросив до розмови: про медицину, про її сумні реалії і, звісно ж, про очолювану ним установу - найбільший лікувальний заклад нашого краю.

- Щоб остаточно закрити цю тему, скажу, що обласна лікарня, так би мовити, судово-експертних трупів приймати в жодному разі не буде. Ми керуємося наказом Міністерства охорони здоров’я про патологоанатомічну службу, яким категорично забороняється розміщення у патологоанатомічних корпусах відділення бюро судмедекспертизи. У лікарняному морзі знаходяться тіла померлих чи то від хвороб, чи то внаслідок ДТП, травм, а чи інших трагічних життєвих обставин. Та й жителів сусідніх багатоповерхівок хіба можна наражати на небезпеку регулярного вдихання смороду, від якого десятиліттями потерпали на Тихій, на Драгоманова? Питання приміщення обласного бюро судово-медичної експертизи в самісінькому центрі міста багато років непокоїло людей. Але обласна рада усіх попередніх скликань не знаходила ні грошей, ані бажання побудувати бюро на околиці міста. Приміщення судмедекспертизи не відповідало санітарним нормам, то, звісно, санстанція його й закрила. Тиск же від минулорічного грудня й практично до сьогодні із боку влади на обласну лікарню чинився шалений. Укотре погрожували звільненням із посади, але мене вже сто разів звільняли через мою тверду позицію у питаннях, які торкаються пацієнтів, лікарів, та й простих людей.

- Але там, у серці міста, звели елітарну багатоповерхівку й кажуть, що через морг нема охочих купляти квартири.

- Не знаю достеменно, однак подейкують, що шість квартир таки купили, а потім вимагали повернути гроші, адже бюро судово-медичної експертизи не знесли. Невідомо мені, як насправді домовлялися із санстанцією, але такі речі повинні узгоджуватися. А кому цікаво за великі гроші жити під носом у моргу?.. На мою думку, рішення про тимчасове доправлення тіл у Здолбунівську райлікарню є правильним, поки не реконструюють приміщення колишнього онкодиспансеру в Тютьковичах.

- Тепер про наболіле, - по медицину загалом, яка стає все гіршою. Як висловився один теж головний лікар, незабаром до Польщі літатимуть, щоб апендицит видалити. А дехто їздитиме до Білорусі...

- Найперше зауважу, що медична галузь у всьому світі дуже дорога. Якість та кількість наданих послуг визначається кількістю врятованих хворих та кількістю інвалідів. Якщо лікування чи оперативне втручання завершується інвалідним візком, це завдає державі великих збитків. Таке трапляється нерідко саме через недофінансування. Он наша лікарня лишень на п’ятдесят відсотків отримує державного фінансування.

- Проте за офіційними даними, уторік на медицину держава виділила 24 мільярди гривень, тобто за чотири роки вдвічі збільшилося фінансування. А медичне обслуговування не поліпшилося.

- Ліки ж дорожчають, у нас медикаменти вартують більше, ніж у США. А візьміть закупівельні ціни на обладнання, апаратуру - вони захмарні! Плюс абсолютно застаріла й не гнучка система медичного менеджменту. У такі скрутні часи виручає імідж лікарні, авторитет завідувачів відділень та лікарів. Приміром, завдяки цьому добрі люди (читай - спонсори) нам допомагають з поточним ремонтом, на який нема жодної копійки з бюджету. Зараз на двісті тисяч гривень триває ремонт операційного блоку. Так і працюємо.