Юрій Бойко:

- Це звичайна європейська ціна, яку платять країни Європи, і яку російський «Газпром» пропонує нам. Ми до неї не готові, і, з урахуванням наших реалій, не повинні на неї погоджуватися. Власне кажучи, зараз так і є.

- Про що говорить той факт, що за останні півроку в переговорах з Україною Росія кілька разів підвищувала ціну: з 80 до 230 доларів?

- Це зайве підтвердження тому, що вести переговори українські чиновники, які зараз керують ПЕКом, не вміють. Спочатку нашу сторону поставили в незручне становище, змусивши виправдовуватися. Нам постійно нав'язували свою точку зору й ініціативи, а в української делегації не вистачало професіоналізму, щоб гідно відповісти і нав'язати свою точку зору. Є такий прийом у суперечці, коли тебе спочатку змушують виправдовуватись, а потім починають тиснути. А згодом, коли ти отримуєш хоч якусь поступку, то для себе вважаєш це перемогою. Насправді ж це ніщо інше, як поразка, яка спочатку була закладена програшною позицією.

На жаль, і я вже попереджав про це, у нас така ж позиція може бути і в переговорах із Туркменістаном - через заборгованість у товарних розрахунках.

- Росіяни пропонують компроміс - співпрацю в газотранспортній галузі (консорціум із будівництва газопроводу) в обмін на постачання газу за реальною ціною. Як ви оцінюєте таку пропозицію: чи вигідна вона Україні, чому робота з Росією в цій області, за словами представника Газпрому, перервана?

- Ця пропозиція - створити консорціум з передачі Росії української ГТС - звучить не вперше. Вона виникає періодично, як засіб додаткового тиску або прояву якоїсь ініціативи - щоб ми відчули себе у позиції обвинуваченого або сторони, яка виправдовується. Насправді юридично це неможливо, і жодним чином не відповідає інтересам України. Ті документи, що стосуються нового будівництва, які ми підписали минулого року, - це якраз те, на чому потрібно зупинитися і завершувати історію з консорціумом.

- Між НАК «Нафтогаз Украины» і РАО «Газпром» діє контракт про обсяги і умови транзиту російського природного газу через територію України на період з 2003 до 2013 року від 21 червня 2002 року. Зокрема, доповненням №4 до контракту від 9 серпня 2004 року на період з 2005 до 2009 року встановлені: а) фіксована ставка плати за транзит російського газу у розмірі 1,09375 долара за тисячу кубометрів на 100 кілометрів, яка не підлягає зміні сторонами; б) фіксована ціна російського газу, який надається Газпромом для забезпечення газового балансу України в рахунок оплати «Нафтогазу» за послуги транзиту, у розмірі 50 доларів за тисячу кубометрів, яка не підлягає зміні сторонами. Чому ж Росія підвищує ціни?

- Це питання можна було врегулювати у правовій площині, подавши позов до міжнародного арбітражу. Але це потрібно було робити значно раніше. Тепер час втрачено: суд не встигне ухвалити рішення до нового року.

- Як ви вважаєте, газова проблема для України в 2005 році викликана реальними чинниками чи є штучною?

- На жаль, вона закономірна. Адже у нас в енергетичній сфері склалася неефективна модель управління галуззю. Такого немає ніде у світі, щоб безпосереднє керівництво нафтогазової галузі займалося лише підписанням меморандумів, організацією форумів. У результаті, конкретні питання щодо постачання газу доведеться вирішувати Президенту і прем'єр-міністру.

- Президент РФ Володимир Путін завив, що Україна видобуває достатньо свого газу для задоволення потреб населення, а підприємства нехай оплачують газ за ринковими цінами. На вашу думку, наскільки виправдана така логіка?

- Російський газ у нас йде на потреби комунальної сфери. Отже. у разі його подорожчання це відчує на собі все населення України. А промисловість використовує переважно туркменський газ. Хоча після провалу переговорів з Росією цілком можливо, що і Туркменістан вирішить підвищити вартість свого газу для України.

Для нашої промисловості і 160, і тим більше 230 доларів за тисячу кубів газу означатиме колапс. Сильного удару буде завдано по головних експортних галузях - хімії і металургії. Адже при ціні газу вище 120 доларів металургійні і хімічні комбінати вийдуть за межу рентабельності. Оскільки впровадження енергозберігаючих технологій вимагає часу, існує загроза зупинки цих підприємств.

- Ваш прогноз, чи зможуть сторони досягти компромісу, і якщо так, то в якому вигляді? Чи угода неможлива?

- Така ситуація була у нас кілька років тому. Тоді ціна була прив'язана до 80 доларів, а ставка транзиту складала 1,75 долара на 100 кілометрів. Думаю, таку межу - 80-90 доларів за тисячу кубометрів - можна зараз розглядати як робочу.

А, власне, ситуація сьогодні настільки зайшла в безвихідь, у тому числі й через політичні мотиви, що її «розрулити» можна лише за допомогою прямого діалогу президентів наших країн.