Сімейні чвари

Ласий до горілки глава родини не те що полюбляв, практично, не просихав від оковитої. А коли добряче набирався, щораз намагався нагадати домочадцям, хто в домі господар. Наводячи «порядок» у хаті, Петро Степанович не цурався пускати в хід кулаки. Отож, від батькової наруги не раз потерпали діти - донька Оксана та сини Дмитро і Микола, котрих часто волік до річки топити. Та найбільше перепадало дружині Ганні, котра терпіла від чоловіка як моральні, такі фізичні тортури.

Того злощасного дня, що безжалісно поламав долю старого Мірчука та його 23-річного сина Дмитра, глава сім'ї з односельцями їздив до сусіднього села Білашів за пшеницею. Повернувся Петро Степанович, як твердять свідки, вже напідпитку. Отож, не дивно, що «завів» стару пісню:

- Бодай якась користь від вас була. Все на батьковій шиї...

Наказавши синові скинути з воза мішки з зерном, сам подався в село роздобути ще горілки. Додому за якийсь час прийшов аж з чотирма пляшками самогону, прихопивши з собою сусіда Михайла, щоб склав за столом компанію. За п'яними балачками «висушили» половину принесеного провіанту, але, в основному, до чарки прикладався господар, до того ж, майже не закушуючи.

Знаючи, чим може закінчитися батькове застілля, Дмитро вирішив сховати від нього ті дві пляшки, що ще залишилися. На підмогу покликав двоюрідного брата Віктора, щоб той різними балачками відволік старого Мірчука. Проте, хоча Петро Степанович і був уже добряче хмільним, розгадав задум змовників. Не на жарт розлютившись, господар вхопив зі столу ніж і кинувся з ним на сина.

Будучи сильнішим за батька, Дмитро без особливих труднощів вибив у нього з рук ножа і одним ударом в обличчя звалив його додолу. Та коли старий Мірчук почав сипати прокльонами та гнівними погрозами, син оскаженів від люті. Він почав гамселити батька взутими в чоботи ногами.

Вгамувався Дмитро, коли Петро Степанович вже навіть не стогнав, а хрипів. Тоді, виливши на криваве місиво відро води, син з допомогою Віктора відніс батька на ліжко. І напевне, щоб сповна відвести душу, ще й тут разів 5-6 вдарив ногою по обличчю.

Як ненавиділа п'яного чоловіка Ганна Дмитрівна, все ж жіноча доброта взяла гору. Зайшла в кімнату, звідки чувся монотонний хрип Петра Степановича. Перевдягнувши його в сухий одяг, дружина залишила чоловіка самого. Так старий Мірчук пролежав майже до вечора наступного дня, допоки не прийшов поцікавитися станом справ племінник Віктор.

- Дядьку Петре! - гукнув він, зайшовши до кімнати.

Однак господар не відгукувався, і це насторожило хлопця. Підійшовши до ліжка, він пересвідчився, що старий Мірчук мертвий.

Зрештою, коли приїхали правоохоронці, Дмитро й не відпирався, а відразу чистосердечно зізнався в скоєному. На суді син щиро розкаявся у вбивстві батька, проте це не допомогло уникнути покарання. Острозький районний суд присудив його до 7,5 року позбавлення волі в колонії посиленого режиму.