Анатолій Стадников: “Наша сила - у єдності!”

З того періоду цей вид спорту у нашій області встиг пережити і занепади, і піднесення. Проте завжди були люди, які робили усе, аби регбі продовжував пускати коріння на Рівненщині. Одним із таких людей є тренер РК Юніор, Анатолій СТАДНИКОВ.

- Анатолію Яковичу, як так сталося, що Ви пов’язали свою долю з цим видом спорту?

- Як часто трапляється, регбі я обрав випадково. Першими моїми спортивними захопленнями були легка атлетика та гандбол. Коли пішов служити до збройних сил, у Харкові нас із товаришами по службі запросили пограти за місцевий регбійний клуб “Буревісник”. Це було ще наприкінці шестидесятих років минулого століття.

Потім ще два роки я займався цим спортом, навчаючись в інституті, після чого на тривалий час закинув цю справу…

- Повернення до занять регбі виявилося також несподіваним?

- Вже коли я мешкав у Рівному, якось зустрівся із Віктором Шкуратюком - одним із засновників рівненської школи регбі. Він і запропонував мені попрацювати з дітьми. То була швидше гурткова робота, ніж тренерська. Але мені ця справа сподобалася і подобається донині.

З дітьми я свого часу займався регбі у ЗОШ №26, ЗОШ №27, ЗОШ №3, згодом розпочав працювати у ЗОШ №19.

- Як народився на світ РК “Юніор”?

- Спочатку команда називалася “Молода Україна”. Але потім, з різних причин, було вирішено змінити назву. Ми довго думали над новим ім’ям. Зрештою, зупинилися на “Юніорі”, на честь першої у світі регбійної команди, що з’явилася в Англії і називалася “Junior”.

Минулого року ми офіційно зареєстрували регбійний клуб “Юніор”. Хоча, чесно кажучи, назвати нас клубом у повному сенсі цього слова важко.

Свого часу ми з моїми підопічними побували на різноманітних міжнародних турнірах: у Нансі (до речі, тоді у Франції наша команда юнаків 1990 року народження посіла почесне третє місце), Хільверсумі (Голландія) - там регбійні клуби мають у своєму розпорядженні чудові стадіони, безліч тренувальних полів, десятилітні традиції. Нам до всього цього ще дуже й дуже далеко.

- Але ж певного прогресу “Юніор” вже досяг?

- Звісно. У 2005 році на дитячому чемпіонаті України з регбі-15 ми здобули бронзові нагороди, поступившись лише командам Києва та Львова. Цікаво, що у відборі до фінального турніру того чемпіонату обох цих суперників ми перемагали.

У 2008 році “Юніор” став чемпіоном України з регбі-7 у віковій групі юнаків 1990 року народження. Та й у минулому вже сезоні, гадаю, ми виступили непогано. Зважаючи на те, що залишилися без спонсора. Усе - дякуючи самовіддачі наших гравців. У першому турі чемпіонату України з регбі-7 ми посіли сьоме місце з-посеред восьми учасників, а у другому - сьоме серед дев’яти. У числі наших досягнень - четверте місце на Всеукраїнських спортивних іграх, що відбувалися в Одесі. Крім того, наші гравці виступали і у складі бронзового призера чемпіонату України з регбі-15 - команди “ДЮСШ” (Ірпінь).

Серед кращих наших вихованців можу виділити Сергія Савчука, Володимира Грицюка, Сергія Корніюка, Андрія Артеменка, Тараса Кравчука, Дмитра Кравеця.

- Судячи з усього, ваша команда завжди намагається переймати досвід в успішних клубів закордону. А власні певні клубні традиції маєте?

- Сила “Юніора” - у єдності його гравців! Наш колектив дуже дружний: ми разом тренуємося, разом відпочиваємо, займаємося туризмом - це передається і на гру. Свого часу ми здійснили тридцятикілометровий марш-кидок поблизу Цумані, підкорювали Говерлу, відпочивали на озері Нобель. “Юніор” - це спосіб життя, одна велика сім’я, де кожен стоїть за партнера горою.

- Сезон у Першому дивізіоні чемпіонату України з регбі-7 завершено. Які плани будуєте на найближче майбутнє?

- Хотілося б зіграти на Всеукраїнських молодіжних іграх для юнаків до двадцяти одного року, що відбудуться на початку вересня. У цьому сподіваємося на допомогу управління молоді та спорту ОДА, яке раніше завжди нам сприяло.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: