“Музичний лікар” збирає вороняче пір’я

Цей урівноважений, міцної статури поліський козак, ось уже п’ять років, як на пенсії. Уродженець села Друхова, що у Березнівському районі, з юних літ перейняв у батька, Петра Романовича, навички володіння столярним ремеслом. Старший у сім’ї, де було десятеро дітей, вже підлітком робив необхідні у господарстві речі. Та глава родини дуже хотів, щоб син долучився до мистецького світу. Хлопець закінчив культосвітнє училище, після цього викладав курс баяна у мистецькій школі. А потім у нього з’явилося своєрідне хобі: хотілося дізнатися, як влаштований той чи інший музичний інструмент, та чи можна його полагодити.

Пройшов спеціальні курси в Харкові, стажування в Чернігові на фабриці музінструментів, де оволодів складною професією настроювання та регулювання механіки піаніно у знаних майстрів Анатолія Валуєвського та Аркадія Артишева. Та все ж більше до розуміння всього приходив сам, через клопітку працю, невдачі та маленькі перемоги.

У піаніно - десять з гаком тисяч деталей. Щоб інструмент не фальшивив, а кожна деталь справно “працювала”, слід розумітися в її призначенні, дбати про “здоров’я”. Цьому наш земляк вчився з літератури, придивлявся, як працюють музичні “лікарі” Львівського, Одеського та Київського оперних театрів.

Нині жоден мистецький захід у древньому граді над Іквою не обходиться без непомітної, скромної праці Івана Петровича. Візьміть, до прикладу, школу мистецтв, де він працює понад півстоліття. Жартома колеги називають його “швидкою допомогою”, бо є тут що “лікувати”. Чотири піаніно чеської фірми “Петров”, чимало скрипок, баянів, бандур. Не кожен навчальний заклад може похвалитися роялем німецької фірми “Бехштейн”, що нині відроджується. Інструменту вже понад 125 років. У свій час його обміняли на телевізор у пожежній частині. Унікальну річ Матвійчук довго доводив до пуття. Нині реліквія завжди в ділі, потрібні деталі для ремонту майстер виготовляє сам, вручну, не дає “загинути” гарній речі.

Показав Іван Петрович цікавий зошит. Із нього дізналися, що під супровід оцього “Бехштейна” у Дубні співали провідні солісти Великого театру Москви Валентина Левко та Юрій Громидський, українські митці Ніна Матвієнко, Діана Петриненко, Лариса Остапенко, професор Костянтин Сєчкін із Києва, Віра Семенко зі США, зірка світової естради Давид Фішер (Ізраїль) тощо.

- Добре, що у Дубні чимало гарних інструментів, - каже співрозмовник. - Прикро лише, коли їх не бережуть. Здається, просто: не став піаніно ближче двох метрів від батареї опалення. Поставиш, і вже воно “захворіло”. А ще впливають на інструмент сонячні промені, протяги. Дивує дикунське ставлення до унікальних речей через брак загальної культури.

У Будинку офіцерів був рояль знаменитої фірми “Август Фьостер”. Не один день витратив Матвійчук, аби вдихнути у нього життя. І що ж? Військовики не подумали, якою рідкісною річчю володіють: збули інструмент за безцінь. А якось пан Іван довідався, що в котельні старої музичної школи мають пустити “на розпалення” старе піаніно. Втрутився вчасно, не дав розбити його, довів до пуття. Нині інструмент “прописаний” у Львові. Жалкує за ним майстер, та добре, що гарним людям дістався.

…Відкрию рожеву мрію музичного “лікаря”: хоче відшукати клавесин, що залишився від колишнього Волинського музичного інституту ім.Леонтовича. Нині з’ясовує, хто “приватизував” унікальний інструмент із горища старої музшколи. Вірить в успіх, бо вже навіть кілька… воронячих пер припас: ними найкраще грати на клавесині. Відремонтувавши майбутню знахідку, хоче випробувати її в Свято-Миколаїському соборі, де, як відомо, чудова акустика.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: