Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ «Поразку України переживаю як особисту трагедію»

Звичайно, бесіда розпочалася, як кажуть, з того, що найбільше болить. А для нас, українців, безумовно, - це газова тема. Дати можливість українському суспільству, зокрема, на Рівненщині, зрозуміти, що ж насправді відбувається в тих гарячих, дуже часто карколомних подіях з газом, відставкою уряду, за словами Володимира Яворівського, стало метою його приїзду. «Я тут зараз для того, - зауважив він, - аби донести до вас, принаймні, позицію моєї фракції БЮТ і особисту точку зору. Розповісти відкрито про все те, що, на мою думку, за тим стоїть».

Перемога чи поразка?

- Ще буквально недавно в одній із моїх попередніх програм «20 хвилин з Володимиром Яворівським», яка транслюється на Першій програмі Національного радіо, це був десь кінець грудня, я сказав, - розпочав гість, - що мені приємно з огляду на те, що моя влада, мій Президент, за якого я агітував, голосував, і належу до його політичної команди, що українська влада не впала на коліна перед Росією. І не каюся, бо я був у цьому абсолютно переконаний. Почувши реляції влади про те, що Україна здобула колосальну перемогу в «газовій війні», я так само, як звичайний український обиватель, повірив і Юрію Єханурову, й іншим представникам нашої влади про те, що Україна справді щось важливе здобула, що не будемо мерзнути, можемо заспокоїтися, готуватися до виборів. Одначе, прочитавши документ про газопостачання і розібравшись у всьому, як слід, та ще й з'явилася додаткова інформація, я, звичайно, жахнувся. Мене дуже непокоїть, що ще кілька днів тому наш Президент заявив, що він і сьогодні готовий підписатися під кожною позицією цього договору.

Як виглядає ситуація насправді?

Так, ми справді повірили, що маємо владу, котра здатна відстояти національні інтереси, адже досі ніхто навіть не згадував, що це таке наші інтереси. Отож, чи були можливості в української влади, усвідомлюючи могутність Росії, в тому числі її ідеологічної та економічної машини, а також монолітність її влади, шанси втримати позиції? Я переконаний, що такі шанси були. Проте ніхто з влади та уряду досі не зробив інвентаризації економічних стосунків між Україною та Росією, а час уже назрів. Ми повинні мати в себе в руках усі козирі. Однак, на жаль, ніхто сьогодні не говорить про те, що ми отримаємо від Росії десь 97 мільйонів доларів за оренду Севастополя. Це тоді, коли за елементарними, дуже середніми світовими цінами, за котрими платять, скажімо, Сполучені Штати Америки за свої бази, Україна повинна була б мати десь два мільярди доларів. Ці два мільярди могли б елементарно розв'язати нам руки, і тоді можна було б не торгуватися з Росією на якомусь певному етапі щодо ціни за газ. Водночас, Росія платить Україні жалюгідні копійки за дві трансляції точки (одна в Мукачевому, а інша в Севастополі). Що можна було б зробити? Як стверджують сьогодні абсолютно об'єктивні експерти, в тому числі російські, цього шантажу з газом не треба було просто напросто боятися. Ви самі розумієте, що в нас є запаси газу в сховищах, щоправда, як з'ясувалося, ми значну їх частину вже профітькали через те, що, як голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко зізнався в Астані, ці дні прокачували, аби Захід не похитнувся. Дуже дбали про інтереси Заходу і викачали значну частину газу з наших сховищ.

Про що мовчать інші

Я хочу, щоб ви знали, оскільки про це ніхто вголос не говорить. Зрештою, я теж не є радикалом у політиці, котрий усе рубає з плеча. Але просто хочу сказати таке: уявіть собі, що російська армія раптом опинилася без отих спостережних постів у Мукачевому і Севастополі. Це вже ніяка не армія. Російська армія ніколи б на таке не пішла. Уявіть собі, коли б ми відключили Чорноморський флот від живлення, наприклад, електроенергії. Тоді їхні кораблі змушені були б постійно виробляти свою електроенергію. Сьогодні, хочу це підкреслити, ніяких економічних інтересів Росії за цими подіями немає, оскільки собівартість російського газу набагато нижча, ніж 50 доларів. Будьте певні, що ніхто не інвестує, ніхто в Росії не доплачує за газ для України. До того ж, є ще одна позиція. Росія не має куди дівати газ, Захід більше газу не візьме. У них колосальні енергозберігаючі технології, тому їм більше газу, ніж вони беруть, не потрібно. Тому виникає проблема, куди дівати цей газ.

Як не прикро, з'ясувалося, що ця угода про газопостачання складена буквально на коліні. Я хочу вам пояснити, в чому річ. Раніше ми могли Росію тримати, якщо можна так сказати, бодай за ногу хоча б тим, що був повний паритет. Були пов'язані і плата за транзит газу, і плата за сам газ. Тобто ми мали можливість впливати на ці речі. Після підписання угоди наперекір попереднім договорам, які мали діяти до 2010 року включно, ми сьогодні розірвали все це. За умовами цієї угоди, транспортування газу територією України буде коштувати 1,6 долара за 100 кілометрів, коли Польщі платять 2 долари, а Німеччині - 3. Разом з тим, ми підписали угоду про те, що на 5 років не маємо права змінити тарифи, хіба що за згодою обох сторін.

До того ж, були всі можливості підписувати угоду двома державними структурами - російським «Газпромом» і українським «Нафтогазом». Утім, раптом виникає посередник «Росукренерго», який, до речі, діє не перший день. Абсолютно кримінальна структура, відома в світі, в котру входять люди, яких розшукує ФБР. Чому ми не підписали договір з російською державною структурою? Чому зробили це через посередників? Виникає величезне запитання. До того ж, в цій структурі немає жодної юридичної української структури, є тільки фізичні. Ця структура триматиме в лещатах Україну впродовж кількох наступних років.

Проте це ще не всі хитросплетені нюанси цієї угоди. Росія забила собі в цьому договорі, що російський газ коштує для України 230 доларів. Однак цей газ нібито буде розмішано з туркменським і казахстанським, який вони дають нам за старими цінами по 50 доларів, і за рахунок того ми виходимо на середню ціну 95 доларів. Але вже сьогодні, коли їхав до Рівного, почув по радіо «Ера», що під час перемовин в Астані туркмен-баші мав розмову з Володимиром Путіним, під час якої заявив, що вони підвищують ціну на газ. Цього й треба було чекати. Всі двері за нами зачиняються. Отож, навіть ці аргументи дозволяють сказати, що (не хотів би ставити хрест на Помаранчевій революції, учасником якої я є) це колосальна поразка України.

Уряд у відставку,

хай уряд працює!

Розумію, що в українського обивателя виникли певні настрої з приводу того, чи варто було відсилати уряд у відставку. Відверто кажучи, фракція Блок Юлії Тимошенко не готувалася до відставки уряду, проте склалася ситуативна передумова, коли виникла нагальна необхідність зупинити подальші хибні дії уряду. Я вам поясню, уряд працює сьогодні і працюватиме до виборів. Верховна Рада не здатна сьогодні обрати нового прем'єра, та він і не потрібен. Проте сьогодні вже не буде виконано, я в цьому абсолютно переконаний, цю абсурдну угоду. Ви знаєте, що там записано, що до 1 лютого має бути створене спільне українсько-російське підприємство, куди Україна має ввійти не лише коштами, а й майном? Самі ж розумієте, про яке майно йдеться. Єдине, що Росію сьогодні цікавить, - це наша газотранспортна система. Якщо ми її вкладаємо у вигляді свого внеску, бо більше немає що вносити, а Туркменія підніме ціну на газ, вартість виросте до 230 доларів, то за 3-5 місяців, як стверджують спеціалісти, Україна наживе таких боргів, що газотранспортна система перейде в руки Росії. Ми сьогодні не дамо уряду реалізувати це все, тому фракція БЮТ, до якої входжу, зробить все для того, щоб денонсувати цю кабальну угоду. Зрозумійте мене правильно. Я за те, щоб ми денонсували цю угоду і вийшли на новий виток переговорів з Росією. І не Івченко має вести ці переговори, а домовленості повинні бути досягнуті на рівні президентів. Адже йдеться не про економічні взаємини, Росія на цьому великих грошей не заробить. Зараз ситуацію ще можна врятувати, але тільки за умови денонсації цієї угоди. Її може визнати такою, що порушує національні інтереси, Верховна Рада, Президент чи навіть уряд. Треба, щоб хтось на це наважився. Сталося так, що на це сьогодні відважилася Верховна Рада. Це вже є реальність.

Не все ще втрачено

Якщо угода буде денонсованою, в силу вступає базовий договір підписаний, між іншим, не «Газпромом» і «Нафтогазом», а між урядами України та Росії, який має вищий статус. Причому, вона розрахована до 2012 року. Якщо буде денонсовано папірець, в якому закладено долю України, то залишається в силі угода, підписана ще в 2002 році. В іншому випадку, доведеться звертатися до міжнародного суду. Просто ми, на жаль, боїмося всього: як це, не приведи Господи, проти Росії можемо щось зробити? А в іншому випадку, кажемо Росії, мовляв, робимо з Чорноморським флотом те то і те то. Не бачу для України якоїсь колосальної загрози. Просто варто було Путіна зупинити, тобто відстоювати національні інтереси, як це зробила, наприклад, Болгарія.

Повірте, нинішню поразку України я переживаю як особисту трагедію. Мені надзвичайно прикро, що моя Батьківщина програла, хоча мала навіть переконливі аргументи, що ми могли вистояти. Я так хотів, щоб моя влада вистояла. Втім, не полишаю надій, що ще зуміємо виправити ситуацію.