“Володимирецьке АТП-15644 – народне підприємство, бо працює для народу”

“Сьогодні в області немає кращого АТП, ніж у Володимирці”

- Чим вирізняється, Миколо Васильовичу, Ваше АТП серед автотранспортних підприємств Рівненщини?

- Насамперед зазначу, що Володимирецьке АТП-15644 - справжнє народне підприємство, бо працює для народу. Його колектив налічує 50 чоловік. У нас працюють найкращі водії не тільки в районі, а й, напевне, в області. Перші три роки водії-новачки їздять на ПАЗах по району, а потім довіряємо їм обслуговування міжміських маршрутів. Надійну експлуатацію автобусів забезпечують досвідчені майстри - чотири слюсарі, зварювальник, токар (до речі, на багатьох підприємствах району штатний токар - це розкіш, яку вони не можуть собі дозволити). Цілодобово чергують чотири механіки, які проводять передрейсові та післярейсові технічні огляди, всі водії проходять перед випуском на маршрут медичний контроль. Послугами АТП користуються два автоперевізники, які уклали з підприємством угоди на випуск, запуск і технічне обслуговування транспортних засобів та медичний контроль водіїв. На території бази відкрито СТО, яка виконує ТО-1, ТО-2, а також здійснює державний технічний огляд з виданням довідки про його проходження. Для цього в нас є все необхідне обладнання і навчений персонал.

Колектив підприємства пишається тим, що сьогодні в області немає кращого АТП, ніж у Володимирці. Ми зберегли й оновили виробничу базу, створили навіть власне мисливське господарство на землях запасу Володимирецької селищної ради. АТП-15644 ефективно працює і стабільно платить податки, за що нас поважають і люди, і районна влада, з якою у нас склалися добрі ділові стосунки. Голова райдержадміністрації Володимир Ткачук, у минулому виробничник, чудово розуміє наші проблеми і разом із компетентними фахівцями, з яких сформована його команда, надає посильну допомогу в їх вирішенні.

“Відмінити державне регулювання цін на проїзд в автобусах”

- Українські автотранспортники, особливо пасажирські перевізники, переживають нині не найкращі часи. Як вижити їм в умовах економічної кризи?

- В автотранспортній галузі і до цього було чимало проблем, які не вирішувалися десятками років. Це, зокрема, високий податковий тиск, недостатнє відшкодування втрат від безкоштовних перевезень пільгових категорій населення, великі збори при проходженні конкурсів та технічних оглядів транспортних засобів, інші оплати різним структурам, неадекватні їхнім затратам на виконання робіт, незадовільний стан доріг на маршрутах, непомірні ставки кредитів та розмитнення автобусів тощо. Ці проблеми поглибила економічна криза, а тому їх необхідно нагально вирішувати навіть не для розвитку, а для виживання підприємств, що займаються пасажирськими автоперевезеннями.

Автоперевізники можуть забезпечувати рентабельну роботу підприємств збільшенням доходів або зменшенням витрат. Але в умовах адміністративного регулювання тарифів і вільних ринкових цін на автобуси, паливно-мастильні матеріали, автозапчастини та гумові шини ми не можемо збалансувати свої доходи і витрати. А тому вважаємо за необхідне відмінити державне регулювання цін на проїзд пасажирів з метою оперативного реагування на ситуацію.

Усі пригадують, як минулого року, коли різко зросли ціни на бензин і дизпаливо - з 4 гривень до 7 гривень 15 копійок, перевізники тривалий час працювали на збиткових тарифах. Згодом, коли їх підняли, а ціни на нафтопродукти зменшилися до 4,5-5 гривень, нас почали звинувачувати в застосуванні завищених тарифів. На мою думку, найкращий регулятор цін - ринок. Сьогодні ціна квитка від Володимирця до Рівного могла би законно скласти близько 28 гривень (140 км х 0,15 грн/км + ПДВ). Однак через зменшення платоспроможності населення і відчутне зниження пасажиропотоків на міжміських маршрутах ми свідомо тримаємо ціну, яку диктує ринок, - 20 гривень.

Але на приміських перевезеннях 15 копійок за кілометр - дуже низька ціна, яка не покриває наших витрат на утримання і ремонт рухомого складу. Адже володимирецькі дороги настільки розбиті, що “Богдани” й “Еталони” так і не зуміли їх підкорити. Найкраще себе зарекомендували на проблемних шляхах російські автобуси “ПАЗ” з дизельними і карбюраторними двигунами, але й вони

на місцевих “автобанах” більше півтора року не витримують. Тож про якусь рентабельність говорити важко.

“Дотація складає близько 60 відсотків від потреби”

- Якою, на Вашу думку, повинна бути вартість проїзду на приміських маршрутах?

- За нашими розрахунками, оптимальний тариф на цих маршрутах мав би складати 26-28 копійок за кілометр проїзду, але застосовується майже вдвічі менший - 0,15 грн/км. Якщо ми працюємо за фіксованими тарифами, то цю різницю влада повинна компенсувати перевізникам із бюджету, як це і передбачено законом. Але, на жаль, відстояти право на таку дотацію можна тільки в судовому порядку. Або взяти, наприклад, абсолютно недостатнє відшкодування втрат від безкоштовних перевезень пасажирів-пільговиків. Чотири гривні на місяць - це сума, якої вистачить проїхати тільки 25 кілометрів в один кінець. Але і це мізерне відшкодування надходить до нас із великою затримкою.

До речі, в радянські часи автопідприємства теж отримували державну компенсацію за перевезення пасажирів-пільговиків. Та в перші п’ять-шість років незалежності України, коли наша молода держава знаходилася в економічному колапсі, про це якось забули чи не було в бюджеті коштів, але ми продовжували безкоштовно возити пільговиків - напевне, за звичкою. Потім, коли була відновлена бюджетна підтримка пільгових автоперевезень, наше підприємство, яке було єдиним перевізником у районі, отримало за рік смішну дотацію - аж 900 гривень! Але я був оптимістом і заспокоював колектив: це вже добре, раніше ми возили пільговиків без будь-якого відшкодування. Сьогодні на наш район виділяється дотація в сумі 800 тисяч гривень, що складає близько 60 відсотків від потреби.

Цікавий випадок був за часів перебування при владі уряду Януковича. Держава не встигла розрахуватися з автоперевізниками за пільгові перевезення до кінця року. Аби виправити ситуацію, уряд продовжив бюджетний рік до 10 січня, що дало нам можливість отримати півмільйона гривень дотації. Можна по-різному ставитися до політичних кольорів влади - головне, аби вона не забувала про потреби підприємств і людей, які на них працюють. Як буде цього року, - не знаю…

“Рік був напруженим - ні разу не вдалося порибалити”

- Якою Ви бачите співпрацю влади з перевізниками?

- Автоперевізники-роботодавці бажають, перш за все, аби урядові структури, що опікуються транспортом, та місцева влада були нашими партнерами і захисниками, допомагали у вирішенні проблем у сфері пасажирських автоперевезень і не завдавали нам матеріальних збитків.

- Чим захоплюєтеся у вільний від роботи час?

- Риболовлею та полюванням. Люблю пограти із друзями в шахи, піти з ними в баню попаритися. Але, відверто кажучи, цей кризовий рік був напруженим - ні разу не вдалося порибалити.

- Ваші побажання колегам з нагоди професійного свята - Дня автомобіліста і дорожника.

- Бажаю, щоб Ваша праця, шановні автомобілісти і дорожники, приносила Вам радість та задоволення, а кожен день, проведений за кермом, відкривав перед Вами нові перспективи.

Щастя, здоров’я, достатку та злагоди Вам і Вашим родинам!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: