Психологія СНІДу

Ми часто чуємо про те, яка це жахлива хвороба, які “страшні” люди хворіють на неї: наркомани, гомосексуалісти, повії. Про те, як стрімко СНІД розповсюджується по планеті. Мова йде про десятки мільйонів людей, заражених цією хворобою. І чим більше говорять, тим більше наганяють страху: страху смерті, страху зараження. Як побороти страх перед СНІДом? Та чи варто? Бо, може, страх - це також своєрідна профілактика і запобіжний захід проти небезпеки. Про це та інше - розмова з психологом Рівненського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Світланою ПАВЛЮК:

- Людська фантазія невичерпна, очевидно тому вигадує різні фобії. А нам слід навчитися не боятися того, чого боятися не слід. Психологія СНІДу - це три окремих психологічних розділи: вплив хвороби на психологію людини, психологія хворого на СНІД та психологія здорових людей, які реагують на слово “СНІД” і на конкретних людей, хворих на СНІД. Справді, СНІД - важка інфекція, яка вражає всі органи та системи організму. Нервова система також зазнає значних змін. Ці зміни впливають на психіку таким чином: людина втрачає енергію, тобто, нервова система виснажується. Через це їй стає важче думати, запам’ятовувати. Відтак людина стає збудженою і роздратованою і, як наслідок - впадає в депресію. При цьому, як правило, порушується сон, апетит, з’являються нав’язливі думки, страхи.

Психіка цих людей сильно страждає. Лише чекання на результати аналізу в багатьох викликає депресію. Годі й казати про те, що коїться з людьми, які дізнаються про ВІЛ-позитивний діагноз.

- І що ж думає про себе хвора на СНІД людина?

- Найперше її хвилює те, що про неї можуть подумати інші, коли дізнаються, що вона ВІЛ-інфікована. І ці думки вкрай розпачливі: “Тепер всі будуть уникати мене”, “Я не буду працювати, бо нікуди не візьмуть”, “Рідні та друзі миттєво мене забудуть, а моє майбутнє - неминуча смерть”, “Заразившись сам, я не хочу заразити когось, і хочу, щоб мої близькі та друзі були в безпеці… Хочу знайти місце, де я буду ізольованим від оточуючих”.

- Напевне, і вони бояться, і ми їх боїмося.

- Як доводить життя, ми їх більше боїмося, а останнім часом все більше ненавидимо. Питаєте, чому? Чому серед багатьох хвороб, до яких ми ставимося з розумінням і співчуттям, існує одна, яку ми сприймаємо як лютого ворога? Сприймаємо настільки сильно, що відвертаємося від наших ближніх, які захворіли на цю хворобу. Вочевидь уся справа в громадській думці - щось чули, щось бачили, щось читали, а ще щось подумали і поділилися думками з близькими та друзями. І почалася епідемія страху, страху СНІДу, яку вже не спинити. А коли страшно, то хочеться тікати, не озираючись, або, навпаки - атакувати джерело страху.

Багато років тому в Польщі, в одному невеликому селищі, трапилася трагедія. Точніше, вона відбувалася за 6 кілометрів від селища, на хуторі, який складався з одного будинку. Велика та відома у всій Польщі громадська благодійна організація “Монари” побудувала на цьому хуторі будинок, в якому жили кілька молодих мам - католичок зі своїми грудними дітьми. Правда, мами й діти були не прості. Усі вони були носіями ВІЛ-інфекції.

Мирно жили вони на хуторі однією дружною сім’єю, заробляли на життя нелегкою сільськогосподарською працею, любили й виховували своїх дітей. Ніхто не знав, що з ними і їхніми дітьми. Але, на жаль, з часом інформація все-таки поширилася. Місцеві католики-активісти розповіли про це своєму пастирю. Пастир перелякався і на проповідях сколихнув громаду. Звістка розповсюдилася по селищу й народ пішов в “хрестовий похід” проти нещасних матерів з дітьми. Люди кричали і погрожували, побили вікна камінням, а потім і будинок підпалили. На щастя, до вбивства не дійшло: натовп зглянувся і дав їм можливість втекти. Мабуть, Бог не дозволив колективному безумству перемогти.

Поради, як не боятися хворих на СНІД

1. Не бійтеся торкатися таких людей.

2. Не бійтеся повітря, яке вони видихають.

3. Не слід боятися сидіти з ними за одним столом, користуватися однією каструлею, одним чайником тощо.

4. Пам’ятаймо, що ці хвороби передаються тільки статевим шляхом або через кров.

5. Пам’ятаймо, що наука рухається вперед і в майбутньому цей вірус буде знищено.

6. Давайте замість страху вести здоровий спосіб життя.

7. Пам’ятаймо, що ВІЛ - це не вирок.

8. Знайте, що бувають випадкові зараження ВІЛ. Наприклад, при важких операціях у результаті переливання крові та кровозамінників.

9. Пам’ятаймо, що ніхто не застрахований від цієї хвороби.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: