І не цигун, і не ушу, а характерництво

- Характерників по-іншому називають волхвами або знахарями, - розповідає Михайло Михайлович. - Сьогодні, на жаль, характерництво в Україні трохи призабуте.

Натомість чимало українців задля пізнання світу цікавляться чомусь теорією західної магії, а не української. Наприклад, ворожінням на картах Таро чи Ленорман, передбаченням за допомогою рун чи на кришталевій кулі. Ці магічні способи не мають українського коріння. А методи українського характерництва не поступаються західним магічним прийомам.

- Тобто, якщо я вас правильно зрозуміла, в області з'явиться українська школа магії?

- Певною мірою так. Але я б назвав її школою самовдосконалення і відродження української народної віри та відкриття внутрішніх резервів людини. У полку характерників-козаків ми будемо навчатися спілкуватися з природою, паралельними світами, розвиватимемо свої внутрішні приховані можливості і скеровуватимемо їх на добро. Передбачено, що учні вивчатимуть «магію рослин» (травництво), «магію слова» (молитви, які знали козаки), «магію води», «магію повітря», «магію сонця», а також практикуватимуть бойовий гопак, бій Триглав, вдосконалюватимуть знання з історії рідного краю та відроджуватимуть віру волхвів.

- Це мені чимось нагадує сучасні секції цигун, айкідо, ушу...

- Так. Це східні методи самовдосконалення та бойового мистецтва. А характерництво - суто українське. Наше. А чому б не вдосконалюватися по-українськи?..

- А як потрапити у ваш полк? Є якісь критерії підбору учнів?

- Основна умова, щоб у людини було бажання. В полк козаків-характерників насамперед вступатимуть бажаючі, які досягли 14-річного віку. Це переважно молодь, як хлопці, так і дівчата. Гадаю, що в майбутньому гілки полку характерників будуть створені в Луцьку та в Рівному. Але планую, що саме на Володимиреччині буде знаходитися центр Волинського війська характерників, який відродить знання (в тому числі і таємні), передані нам предками.

Довідка «РР». Корені характерництва сягають часів великого переселення арійських племен з України в Індію. У Ведах, давніх арійських писаннях, говориться, що, серед другої касти кшатріїв-правителів-воїнів існують загони, основу яких складають махаратхи - могутні воїни, здатні поодинці боротися проти тисяч. Лише вони володіли п'ятьма видами зброї. Оскільки префікс «ма» в санскриті означає «великий», то «харатхи» і є ті самі характерники - магічні воїни, які володіли надзвичайним бойовим мистецтвом.

Д. І. Яворницький у своїй «Історії запорізьких козаків» їх описує так: «...серед них завжди були так звані «характерники», котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих «верцадел», жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, «перекидатися» на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов».

Характерництво ж було, в першу чергу, військовим мистецтвом, завдяки якому воїн міг змінювати свою подобу, ставати невидимим, читати людські думки, бути невразливим для зброї супротивника. Саме характерники навчали козаків розбиратися у властивостях природи та використовувати їх на свою користь.

Характерники були представниками особливого вищого стану козаків, наділених таємними військовими знаннями та посвячених у магічні ритуали та обряди. Але ритуали ці були нічим іншим, як унікальною і надзвичайно складною системою психофізичної підготовки воїнів, тому з нечистою силою характерництво ніякого зв'язку не має. Звичайна ж людина використовує не більше 4% закладених у неї можливостей психіки, використання ж прихованих резервів дозволяє досягати фантастичних результатів, котрі дійсно можуть сприйнятися як чари.