Аналіз президентських виборів 2010 року

Із 18 кандидатів лише 7 мають підтримку. Лідирують Янукович і Тимошенко, кожен з яких має підтримку у межах 20-30 відсотків.

Друга група змагається за третє та четверте місця. Тут Віктор Ющенко, Сергій Тигіпко, Арсеній Яценюк, Володимир Литвин та Петро Симоненко.

Наступного президента України оберуть 7 лютого під час другого туру. Переможець залишить посаду партійного лідера.

Із занепадом кампанії Яценюка, його голоси на західній Україні заберуть Тимошенко і Ющенко. До осені Яценюк навіть обганяв Тимошенко на Галичині в опитуваннях.

Кампанія Ющенка є жорстко антитимошенківською. Янукович офіційно пообіцяв віддати посаду прем’єра Ющенку чи Яценюку. Тігіпко у другому турі відкритий для пропозицій як з боку Тимошенко, так і з боку Януковича.

Великий бізнес

Обидва основні кандидати мають підтримку з боку великого бізнесу. У “Регіонах” є значна кількість визнаних олігархів, які прагнуть недоторканності. Союзниками Тимошенко є власники Індустріального союзу Донбасу, які ніколи не прагнули місця у парламенті.

Регіоналізм

Про регіональну роздільність України найбільше говорилося під час минулих президентських виборів. Єдиним винятком були вибори 1999 р., коли Леонід Кучма виборов всенаціональну підтримку у змаганні проти лідера Комуністичної партії Симоненка. Виборці, особливо у другому турі, голосували негативно (тобто, проти кандидата) під час виборів у 1994 році (проти Леоніда Кравчука), у 1999 році (проти Симоненка).

Вибори 2010 року повторюють цей паттерн: Тимошенко шукає можливість мобілізувати “помаранчевих” виборців проти Януковича, як у 2004 році, але це може бути недостатньо успішним через загальнопоширене розчарування п’ятьма роками президентства Ющенка. Янукович також мобілізує виборців проти п’яти років “помаранчевого невдалого управління”.

Тимошенко

Вона - єдиний кандидат із всенаціональною підтримкою. Це видно із результатів виборів до парламенту у вересні 2007 р. Найактивніше її підтримують у нестійких регіонах центральної України та у стратегічно важливому місті Києві, і, безумовно, на західній Україні. Президентські вибори можна виграти, додаючи до “Центру” “Захід” (як у 2004 році, коли переміг Ющенко) чи “Схід” (як у 1991 та 1994 роках, коли, відповідно, виграли Кравчук та Кучма).

Тимошенко буде завойовувати “помаранчевих” виборців у східно-південній Україні, як у 2007 р. Її головна боротьба проходитиме у першому турі на західній Україні, де змагатимуться п’ятеро кандидатів з колишнього “помаранчевого” табору.

Тимошенко переможе у другому турі, якщо успішно мобілізує “помаранчевих” виборців, яких є близько 55 відсотків - це на 10 відсотків більше, ніж “протипомаранчевих”. Для цього, насамперед, потрібно переконати “помаранчевих” виборців прийти проголосувати (зазвичай, явка виборців у другому турі є нижчою), і добитися, щоб “помаранчеві” виборці, які віддали у першому турі свої голоси іншим кандидатам, у другому турі проголосували за неї.

Ключем до цього другого етапу мобілізації будуть виборці Ющенка та Яценюка. Обоє - Яценюк та Ющенко - швидше за все зберігатимуть нейтралітет у другому турі (“вада обох кандидатів”), і таким чином опосередковано підтримуватимуть Януковича. Опитування показують, що значна кількість виборців за останні години перед виборами вирішать голосувати проти Януковича (тобто, за Тимошенко).

“Ахіллесова п’ята” Тимошенко у тому, що, вона хоче стати президентом, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра, саме коли глобальна криза серйозно вразила українську економіку та фінансовий сектор. Колишні прем’єр-міністри Кучма (у 1994 році) та Ющенко (у 2004 році) були обрані президентами, але ніколи - з крісла прем’єр-міністра.

Кандидатура Тимошенко проявляється як дуже сильна завдяки її лідерським здібностям. Ющенко безуспішно намагався використати епі-демію грипу, щоб скинути Тимошенко, трансформувати її на кризу політичну.

Янукович

Базова підтримка Януковича не змінювалася з 2004 року, як це можна побачити за результатами виборів Партії регіонів у 2006 та 2007 роках. Твердинею Януковича/Партії регіонів залишається його рідний Донецьк, а менше - Крим і також східно-південна Україна поза цими областями. У Сумах, на північно-східній Україні, Януковича 25 листопада переслідували пікетчики.

Януковичева “ахіллесова п’ята” має три дірки.

1. Регіоналізм. “Регіони” неспроможні прорватися до центральної України; їхній кандидат на посаду мера Києва набрав менше ніж 5 відсотків у травні 2008 року. Це також помножилося на внутрішній розкол Блоку “За Януковича!” у Криму та втрату підтримки кримських російських націоналістів.

2. Кримінальне минуле. Два ув’язнення Януковича обмежують його підтримку поза його рідним містом, зокрема, жінками, а також представниками силових структур.

3. Мова. Янукович знову проводив кампанію задля гарантування російській мові статусу другої державної (як і у 2004 році). І це попри те, що третина українців є українoмовними, а третина є двомовними, але мають емоційну прив’язаність до своєї “рідної мови” (української) навіть тоді, коли вони можуть не користуватися нею.

Двомовних українців особливо багато у центральній Україні, де Януковичу треба перемогти, щоб бути обраним. Тимошенко буде мобілізувати проти нього виборців західної України.

Висновки

Тимошенко є єдиним лідируючим кандидатом із всенаціональною підтримкою, але їй буде дуже важко перемогти у першому турі через багаточисельність “помаранчевих” кандидатів. Янукович має значно меншу конкуренцію на південно-східній Україні.

Другий тур виборів протиставить Тимошенко проти Януковича, але лише Тимошенко має резерв підтримки за рахунок голосів виборців кандидатів другого ешелону. Тимошенко виграє президентські вибори, якщо більшість “помаранчевих” виборців повністю мобілізуються у другому турі.