Обрання Януковича: чи можна оминути лихо?

Президентські вибори в нормальних країнах означають, що є два кандидати, кожен з яких, в принципі, гідний очолити державу. Перемагає той, хто, на думку людей, найліпше впорається із завданнями, що покладаються на главу держави. В Україні ситуація геть інша. Формально ми маємо двох кандидатів. Але насправді вибору немає. Адже допустити до влади Віктора Януковича означає надовго (а, може, й назавжди) поховати надії на нормальне життя у власній країні.

Пояснювати, чому так, мабуть, треба лише палким його прихильникам. Не варто забувати, що цей “добродій” відсидів за карні злочини. Ну в якій це країні можна уявити, що люди цілком серйозно обговорювали обрання президентом людини, яка двічі була ув’язнена? Адже портрет президента висітиме в усіх державних установах (міліцейських відділах, школах, дитсадках тощо). Як приклад для нації…

Крім того, чи може карний злочинець, навіть колишній, керувати військом, міліцією, СБУ та розвідкою? Адже, згідно з Конституцією України, президент є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил і керівником так званого “силового блоку” влади! Яким чином людина, яку через судимості навіть не взяли на службу до Радянської Армії, може керувати армією українською?

З минулим Януковича ще можна було б змиритися (помилки юності, буває), якби не той факт, що він зберіг з тих єнакіївських часів усі свої кримінальні зв’язки. Нещодавно, наприклад, за твердженням “Української правди”, гуляв на весіллі доньки відомого авторитета Юри Єнакіївського. Можна не сумніватися, що ці бандити після обрання їхнього “корєша” президентом почнуть керувати країною. І наперед прогнозувати, з якою завзятістю та принциповістю почнуть “боротися зі злочинністю” під проводом Януковича правоохоронні органи. Тоді можна буде забути про правову державу, боротьбу з корупцією тощо.

Окрім старих зв’язків, Янукович не полишив і свої звички. Наприклад, цупити чуже. Просто руки сверблять, не може собі зарадити. Став перший раз прем’єром - вкрав “Криворіжсталь”, обібравши державу на 20 млрд. Прийшов удруге - і держава залишилася без 10 млрд., бо Янукович поцупив “Дніпроенерго”. А ще він разом із “подільниками” з олігархічних сімей прихопив багатий на надра Чорноморський шельф. А водночас - вже особисто для себе - державну резиденцію “Межигір’я”. Лише наївні думають, що, ставши президентом, Янукович не продовжить свою “тріумфальну ходу” шляхом присвоєння державної власності і оббирання “лохів”, тобто більшості населення країни. Не та психологія. Він, власне, і йде в президенти, аби зберегти вкрадене, та безкарно цупити ще. Адже, якщо програє, то його змусять все повернути назад, і вже ніколи не з’являться такі заманливі можливості поживитися за рахунок розтягування загальнонародного набутку.

Не зробивши нічого путнього як голова виконавчої влади, Янукович і як політик не реалізувався. Його Партія регіонів майже повністю контролює Схід та Південь країни. І що ми бачимо в цих регіонах? Безробіття, бідність, туберкульоз, СНІД, наркоманію та алкоголізм. Страшно навіть подумати, що буде з Україною, якщо “регіональний” стиль керування Півднем та Сходом Янукович перенесе на всю державу.

Немає сенсу говорити про Януковича, оскільки його навіть неможливо розглядати як самостійного лідера! Він лише робить те, що йому наказують боси - олігархи, що звикли за безцінь перерозподіляти на свою користь державне майно, не сплачувати податки та спрямовувати у власні кишені державні фінансові потоки. Вони, як вогню, бояться приходу до влади Юлії Тимошенко, адже розуміють, що в цьому разі їм буде непереливки. Якщо ж президентом буде Янукович, то вони й далі жируватимуть. Він їм слова не скаже, адже, окрім усіх своїх численних вад, Віктор Федорович себе зарекомендував як людина слабка й боязка в стосунках з тими, хто сильніший за нього.

Під час кризи, замість того, щоб допомагати урядові боротися з її негативними наслідками, Янукович зайняв місце стороннього спостерігача. Утім, це не завадило йому блокувати всі урядові ініціативи та постійно критикувати Тимошенко, яка єдина з цією кризою боролася. Тобто, шкодити країні, відчуваючи безкарність, він таки не боїться. Але, разом з тим, не може подолати страх перед принциповою публічною розмовою з розумнішим, освіченішим і більш професійним опонентом, старанно уникаючи зустрічі з прем’єром на обов’язкових передвиборчих теледебатах. Немає що сказати?

Для справжніх патріотів прихід Януковича до влади стане трагедією, адже недаремно його підтримують найбільші українофоби на кшталт російського депутата Костянтина Затуліна. Можна не сумніватися, що, ставши президентом, лідер Партії регіонів позбавить Україну енергетичної незалежності, передавши газотранспортну систему країни під керування Росії, а, може, й державного суверенітету. Принаймні, про українську мову як єдину державну можна буде забути. А, можливо, з приходом Януковича українську взагалі заборонять як, за словами його прибічників, “собачу”, “хохляцьку”, “селюцьку”?

Навряд чи, його, як малоосвічену та не дуже культурну людину, дуже бентежить занепад української мови та культури. І те, що переважна більшість громадян не може з цим погодитись.

Цілком зрозуміло, що такій людині не можна давати серйозні, майже нічим не стримувані повноваження. Адже глава держави, окрім всього іншого, підписує акти про амністію. Можна лише здогадуватися, кого він випустить із в’язниць, натиснувши на суддів, прокуратуру та СБУ. Подальший сценарій теж зрозумілий: кримінальні авторитети стануть на чолі держави й підтягуватимуть своїх людей на всі щаблі влади. А тих, хто чинитиме опір владі криміналітету, чекатимуть великі неприємності: люди на кшталт Януковича та його друзяки вміють закривати рота “інакомислячим”. Наприклад, як “закрили” на вісім років “за образу честі та гідності” донеччанина, що написав книгу-дослідження про становлення та засилля організованої злочинності в Донбасі.

Хочемо ми такої держави? Не приведи Господи! Президентом має стати хто завгодно, але не Янукович…

Не приведи Господи! Президентом має стати хто завгодно, але не Янукович…