Посвячення у лицарі

Немає проблем. На Рівненщині існують три молодіжні лицарські клуби: «Русич», під керівництвом Кирила Капустіна, «Гриффонгард», на чолі якого стоїть Олексій Москаленко та «Silverwing» з Віктором Бєловим, де кожен бажаючий може реалізувати мрію стати лицарем.

А щоб більше дізнатися, що ж сьогодні являє собою лицарський рух у нашій області, кореспондент «РР» зустрілася з 20-річним студентом Рівненського інституту слов'янознавства Віталієм БЄЛОВИМ (у молодіжних колах відомий, як Владомир), який навчає дітей історичному фехтуванню у Рівненській ЗОШ № 19. До речі, Владомир - єдиний лицар на Рівненщині, який пройшов ритуал посвяти. От із цього й почалася наша розмова.

- Вікторе, як, власне, відбувається обряд посвяти в лицарі?

- На турнірі бою на мечах (у Києві) мені запропонували пройти посвячення, і я погодився, бо в лицарських колах це почесно.

Ритуал посвяти проходив під керівництвом 30-річного киянина лорда Феанора - неодноразового чемпіона з фехтування на мечах у Східній Європі. І хоч сама церемонія триває недовго, вона назавжди залишає слід у серці та свідомості кожного чоловіка.

Лорд символічно вдарив мене мечем по плечі, голові й мовив ритуальні слова: «Нехай це буде останній удар, який ти залишив без відповіді». Це означає, що справжній лицар повинен бути мужнім, справедливим, сильним, наполегливим, а ще - освіченим, стриманим, елегантним, поважати жінку й вміти по-справжньому кохати.

- Розглядаючи фото з турнірів, помітила, що у багатьох лицарів довге волосся. І в тебе теж. Це щось уособлює?

- У часи лицарства у чоловіків завжди було довге волосся. Воно є символом волелюбства і здоров'я. Недарма ув'язнених у багатьох країнах раніше стригли наголо, що символічно означало їх невільницьке становище. У вікінгів, самураїв і козаків (оселедець), індусів було довге волосся. Моє довге волосся - символ власного вибору стилю життя.

- А коли вперше з'явилися лицарі, і чому їхній культ зберігся й до наших часів?

- Лицарі вийшли з племен гунів, вікінгів, готів, венетів, кельтів і поширилися всією Європою у п'ятому столітті. Ці люди славилися войовничістю та цілеспрямованістю в бою. Фактично, вони зруйнували Римську імперію. Не повірите, але спочатку лицарі були некультурні, неосвічені та... нечистоплотні. Наприклад, милися принципово двічі-тричі на рік після походів. Духовний світ їх мало цікавив - лише фізична сила та бойове мистецтво. В історію цей час увійшов під назвою «темні віки».

А починаючи з 13-14 століть, у лицарському світі набув значної популярності культ меча, дами, з'являється кодекс справжнього лицаря, в який входить вміння не тільки ідеально володіти мечем, а й танцювати, грати в шахи, знатися на музиці і бути всебічно розвиненою особистістю. Такий «бренд» лицаря зберігся й досі.

А сьогодні найбільшу увагу реконструкторів історичних подій приваблюють німецьке та польське лицарство 13-15 століть. Цей період у всесвітній історії характеризується, як епоха розквіту лицарства у Європі. Хоча немало молоді, зокрема в Західній Україні, із задоволенням відтворюють події Київської Русі, відображаючи життя українських лицарів - русичів.

- Як часто у наших краях проводять лицарські турніри і куди потрібно їхати, щоб їх побачити?

- Хоч на Рівненщині є багато середньовічних замків, де найкраще влаштовувати лицарські бої, однак у нашій області регіональні турніри практично не організовуються. До нас важко добиратися з інших кутків держави, тому змагання проводять, здебільшого, в столиці чи в південній Україні, де лицарський рух набагато потужніший, аніж у нас. Крім того, в інших регіонах молодь отримує більше уваги та підтримки з боку влади.

Щороку у вересні проходить лицарський турнір у Луцьку, який називається «Меч Луцького замку», у місті Золочів - на свято Покрови. В обласному центрі лицарські бої можна побачити в центрі Рівного на День молоді та День міста.

До речі, в Західній Україні найбільш прогресивними молодіжними лицарськими рухами є «Хелм» (м. Луцьк), «Золота шпора» (м.Житомир), «Галицький лев» та «Срібний вовк» (м. Львів)

- Що являє собою гурток історичного фехтування, який ти ведеш у ЗОШ №19 м.Рівного?

- У ньому займаються учні 9-11 класів, з якими я тричі на тиждень проводжу заняття. У середу, як правило, читаю лекції на теми «Історія меча», «Лицарський обладунок», «Медицина вікінгів» тощо. А в суботу-неділю на практичних заняттях діти беруть участь у рольових іграх за сюжетами фантастичних творів Толкіена, Стругацьких, Г.Л. Олди і т.п. Крім того, ми відтворюємо історичні події та вивчаємо класичні танці. Користуючись нагодою, запрошую бажаючих приєднуватися до нас. До речі, за надане приміщення ми вдячні директору загальноосвітньої школи №19 Інні Верховій, яка з розумінням поставилася до нашої пропозиції та зацікавилася нашою діяльністю.

- Сьогодні лицарство - це хобі, не більше. А що дає тобі це заняття в буденному житті?

- Окрім морального задоволення, тренування в поєдинках на мечах робить людину сильною та витривалою як фізично, так і психологічно. А в житті без цих якостей дуже важко. Крім того, лицарство - це один із шляхів самовдосконалення, можливість краще себе пізнати. На мою думку, жити потрібно цікаво, бо суцільна буденність пригнічує людей. А лицарство - це рятівний острівок для романтиків та людей, які хочуть від життя отримати більше яскравих вражень.

І не варто гадати, що лицарство - хобі (чи зміст життя) тільки для підлітків. У лицарські ордени, яких в Україні є більше п'ятдесяти, входять чоловіки й жінки, яким вже далеко за тридцять. Серед лицарів є лікарі, юристи, журналісти, вчителі. Щомісяця у лицарському середовищі організовуються не тільки бої на мечах, але й бали на честь короля чи королеви. А з приходом літа рух лицарства набирає обертів.