Опозиція тримається лише на Тимошенко

Які приховані та відкриті мотиви взаємин всередині опозиції? Чи згуртувалися б опозиціонери у разі, якби Тимошенко задовольнила побажання чоловіків-опозиціонерів і залишила політичну сцену. Яка б доля чекала на опозицію і на країну, і чи врешті змогла б опозиція без Тимошенко протистояти теперішнім викликам? З такими запитаннями “Політична думка” звернулася до відомих представників громадянського суспільства.

Ігор Лосєв, доцент Києво-Могилянської академії:

- Давно відомо, що, якщо скласти багато кроликів, то не вийде все одно великого лева. Тому всі ці заклики окремих опозиціонерів про об’єднання на певних умовах - несерйозні. Мізерні люди не здатні на це. Подобається їм це чи не подобається, але Тимошенко стоїть на голову вище за них усіх з усіма її вадами і недоліками. Це, наразі, найбільш потужна постать українського політикуму. Тому, я думаю, що якщо вона не дай Боже, задовольнить побажання цих опозиціонерів-чоловіків і відійде на другий план, то українська опозиція стане паперовою. Будемо говорити відверто: не буде її, не буде опозиції взагалі, буде так звана псевдоопозиція. З цього жодним чином не випливає, що Тимошенко є ідеальною постаттю. Вона наробила багато помилок і зазнала за це поразки на виборах. Вона має зараз провести домашню роботу над помилками, очистити своє оточення - частина небажаних осіб уже сама відійшла, частині вона має запропонувати піти геть і закликати так би мовити під свої прапори. Бо є багато людей, які хочуть працювати, боротися за країну і цих людей треба об’єднати. Вона єдина може це зробити. Їй треба довкола себе об’єднати простих людей, а не прагнути до об’єднання з псевдоопозиціонерами...

Вадим Карасьов, політолог:

- А чому опозиція має бути єдиною? Влада єдина, бо її об’єднує влада, ресурс, клановий принцип побудови партії, а тепер влади. Клани - це такі замкнуті групи, які мають певні переваги в умовах незрілої демократичної політики. А якщо взяти опозицію, то вона не є клановою. Вона різноманітна. Частина її у парламенті, частина - поза ним. Тимошенко не може очолювати парламентську опозицію, бо вона не депутат. Але, безумовно, якби Тимошенко гіпотетично покинула опозиційну політичну сцену, то опозиція стала б нейтральною. Може решта опозиціонерів не перестали б з’ясовувати стосунки поміж собою, але вони не були б такі активні. Опозиція б тоді не виконувала свої функції, як належить... Тимошенко наразі виконує дуже важливу функцію - вона тримає планку активності опозиційної діяльності. Без неї цього б не було. Чому саме вона лідер, чому саме так поводяться інші опозиціонери, це вже інше питання. Опозиція має зараз передусім тримати владу у потрібному тонусі, аби та не дуже далеко заходила, наприклад, у проросійському напрямку. А вже через рік нехай кожен із опозиціонерів розбирається, що йому робити, з ким змагатися і чи є підґрунтя для подальшої політичної кар’єри. Зараз Тимошенко тримає у тонусі в тому числі і опозицію.

Тарас Петриненко, народний артист України:

- Мені дивні заяви окремих українських чоловіків-опозиціонерів про те, що Тимошенко має відійти на другий план. Тут відразу напрошуються різні паралелі, виникають асоціації. Нехай ці чоловіки складуть докупи всі відсотки, які вони набрали на останніх виборах, співставлять їх з результатами Тимошенко і заспокояться. Це і є відповідь на те, хто є лідером серед громадян. Його не потрібно шукати, не треба призначати, він обраний уже людьми. І цей лідер - Тимошенко. Вона - може комусь не подобатися, комусь подобатися, але це факт і з цим треба рахуватися. Вона потужний політик. І, до речі, саме вона всіх попереджала про можливі небезпеки від влади Януковича для країни. А де були ці чоловіки і що вони говорили, усім відомо. Зараз небезпека прийшла... Персональні амбіції чоловіків-опозиціонерів у цій ситуації виглядають дивними, м’яко кажучи. Я з повагою ставлюся до Гриценка, Яценюка, Кириленка. Але якщо вони відповідальні, то мають розуміти, що зараз, по-перше, не час для змагань, хто кращий і зовсім невідповідний час для заробляння собі рейтингів під прикриттям опозиції. Якщо не буде Юлі у наших умовах, то не буде й держави.

Олександр Поньомарьов, народний артист України:

- У нас уже були приклади, коли окремі політики не могли між собою домовитися, змагалися за лідерство і Україна довгий час від цього потерпала. Зараз таке саме відбувається в опозиції. Представники опозиції, які змагаються між собою за те, хто з них більший лідер, хто краще говорить і хто як називається повторюють старі помилки і не справляють враження, що вони справді турбуються про долю країни. Вони мають низький рівень підтримки серед громадян. А змагатися з Тимошенко, за яку проголосувало півкраїни, неправильно. Це емоції людей, які прагнуть взяти на себе більше, ніж вони спроможні. Ось і все. Без неї опозиції не буде.

Мирослав Попович, академік НАН України:

- Я думаю, що питання про те, хто є лідером опозиції не вирішується тими, хто називає себе опозиціонерами. Кожен хоче природно заробити собі якісь бали і гарантії того, що вони будуть у політиці у майбутньому. Вони собі мають свої розрахунки, але з цього нічого не вийде. Ані Яценюк, ані Гриценко не мають серйозних шансів стати лідерами. Це питання вирішують громадяни і вони висловилися на виборах. Нехай ті, хто бореться за лідерство, згадають про свої рейтинги і кількість набраних на виборах голосів виборців. За Тимошенко проголосувало майже півкраїни. У цьому є відповідь, кого люди обрали лідером... Якби Тимошенко пішла з активної політики, то від опозиції нічого не залишилося б. Вона є найбільш впливовим, дієвим і підтримуваним посеред людей політиком. І робити вигляд, що цього немає і тим більше з цим не рахуватися, нерозумно. Крім того, це послаблює опозиційних рух, що працює на користь влади.

Володимир Цибулько, політичний експерт:

- Більшість українських опозиціонерів є імітаційними опозиціонерами, гравцями чужих сценаріїв. Усілякі заяви про те, що Тимошенко має відійти і що мають прийти нові гриценки, кириленки не витримують просто жодної критики... І Гриценка, і Яценюка, і особливо патріарха імітаційної опозиційності Костенка все б влаштувало, якби Банкова знайшла зараз спосіб задовольнити їхні інтереси. Вони б закрили очі на все. Вони б закрили очі на перенесення виборів і таке інше. Ці люди не звикли брати на себе відповідальність, ці люди не звикли працювати на щось, крім себе та свого іміджу.

Володимир Фесенко, політолог:

- Я тут проведу паралелі зі спортом. Якщо у спорті є непереможний чемпіон, а ти слабкіший, то треба просто піти зі спорту. Або перекваліфікуватися і зайнятися іншим видом спорту. Тимошенко - феномен української політики. І не тільки української. Вона така, як є. Опозиція зараз у парадоксальній ситуації. З одного боку, якщо б не було Тимошенко, з її енергією, потужною харизмою, організаторськими талантами, то українська опозиція була б не на порядок, а на два порядки слабкіша. А може й на три. Тоді була б значно гірша ситуація. Я бажаю Юлії Володимирівні міцного здоров’я і сил, бо це потрібно не лише їй, а й українському суспільству, і опозиції у тому числі, яка є однією із запорук нашої демократії. Присутність Тимошенко в опозиції має бути поштовхом, імпульсом для Гриценка, Яценюка. Тимошенко - це така висока планка, якої треба досягати у конкуренції. Але ця планка знову ж таки недосяжна. Вона завжди буде на першому плані. А як виходити з ситуації? Тимошенко має мудро до цього підійти. Домовлятися з ними, хто куди їде, наприклад, у регіони. Хочуть виступати першими, кидайте жеребкування. Ну а якщо вже комусь не подобаються самі виступи, хто краще виступає, то тут уже порад не маю. Бо це талант, який або є, або його немає. Критика опозиціонерів Тимошенко - це елемент ревнощів, а в когось і заздрощів. Це не найкращий спосіб реалізації своїх амбіцій. Якщо ти відчуваєш у собі лідера, то тебе не має засмучувати те, як виступила Тимошенко, що вона сказала і як її назвали на її ж сайті. А у ситуації, коли мова йде про захист національних інтересів, такі емоції виглядають дуже несерйозними”.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: