Вони вільні і самостійні, задоволені своїм життям і бажають його прожити для себе чи свого партнера. Вони мають хобі, улюблену роботу, але в їхньому житті немає місця для нащадків, вони - це чайлдфрі. Жінки та чоловіки, котрі свідомо відмовилися бачити коло себе власних дітей. Чайлдфрі викликають захоплення та осуд з боку суспільства. Та хто ж вони насправді?
Наприкінці 90-х років була мода на “домашні” пологи. Ось Віра, наслухавшись про тодішні пологові будинки, зважилася на пологи у домашній ванні. Коли вона народила, ми з дружиною саме чекали на свою дитину і жваво цікавилися усіма подробицями процесу. Відвідали їх на п’ятий день. Задоволена Віра, притискаючи до грудей крихітну дитину, розповідала, що усе пройшло неймовірно легко і вдало. Їй допомагали подруга та чоловік Костя. Ані сильних болей, ані страху. І все тому, що усі 8 чи 10 годин, доки тривали пологи, Костя... грав їй на баяні.
Нещодавно на запрошення Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім.С.Дем’янчука до Рівного завітав Заслужений майстер народної творчості Дмитро ПОЖОДЖУК із Гуцульщини.
Світлана і Владислав сиділи за столом та здивовано дивилися один на одного. Вони не могли повірити у те, що сталося. Кинулися в обійми і довго стояли, затамувавши подих…
Запитання. Доброго дня! Я б хотіла запитати, чи варто протистояти тому, що на роботі (у сільському колективі) на мене зводять наклепи, а все через те, що я не місцева і якимось чином не відповідаю загальним стандартам. Можливо, мені просто не звертати увагу?
Перші бойові дії підрозділів Збройних сил України на Балканах відбулися у липні 1992 року. З квітня 1994 року починається окрема сторінка бойової діяльності українських бойових підрозділів. 19 квітня до Сараєво прибув 60 окремий спеціальний батальйон ЗС України (УКРБАТ-2), який 24 квітня разом з оперативною групою 240 осіб, підрозділами ЗС Великобританії, Франції, Норвегії, Росії та Єгипту увійшов до зони активних бойових дій між сербськими та мусульманськими підрозділами в анклаві Горадже. Почесну миротворчу місію, у числі інших військових, ніс наш земляк, який нині працює інспектором центру пропаганди ГУ МНС України в Рівненській області капітан служби ЦЗ Микола ПРОКОПЧУК (на фото).
У День Перемоги я мріяла б пройти святковими вулицями нашого міста з моїм дідусем Скориком Михайлом Мойсейовичем, учасником бойових дій, кавалером багатьох орденів та медалей , який на стіні рейхстагу у Берліні 1945 року залишив і своє ім’я. Але його вже давно немає з нами.
Чи бувало у вас так: здається, все гаразд - і на роботі справляєтесь, і вдома у вас лад, і впевненість в собі повернулася - але разом з тим ви можете посваритися зі своєю половинкою через найменшу дрібничку, погарячкувати, проявити невдоволення з приводу того, що зазвичай не помічали. Вас дратує брудна чашка чи незастелене ліжко… А вчора ж було так хороше…
Сьогодні ми з кумом Грицьком, як завжди, ішли сільською вулицею з гордо піднятими головами. Гордістю від нас аж перло! І було чому. Бо ж ішли у місцеву сільську раду на останнє своє засідання. А скільки роботи було зроблено нами за ці роки! Скільки різних справ довели до пуття!
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 