Світлана і Владислав сиділи за столом та здивовано дивилися один на одного. Вони не могли повірити у те, що сталося. Кинулися в обійми і довго стояли, затамувавши подих…
Запитання. Доброго дня! Я б хотіла запитати, чи варто протистояти тому, що на роботі (у сільському колективі) на мене зводять наклепи, а все через те, що я не місцева і якимось чином не відповідаю загальним стандартам. Можливо, мені просто не звертати увагу?
Перші бойові дії підрозділів Збройних сил України на Балканах відбулися у липні 1992 року. З квітня 1994 року починається окрема сторінка бойової діяльності українських бойових підрозділів. 19 квітня до Сараєво прибув 60 окремий спеціальний батальйон ЗС України (УКРБАТ-2), який 24 квітня разом з оперативною групою 240 осіб, підрозділами ЗС Великобританії, Франції, Норвегії, Росії та Єгипту увійшов до зони активних бойових дій між сербськими та мусульманськими підрозділами в анклаві Горадже. Почесну миротворчу місію, у числі інших військових, ніс наш земляк, який нині працює інспектором центру пропаганди ГУ МНС України в Рівненській області капітан служби ЦЗ Микола ПРОКОПЧУК (на фото).
У День Перемоги я мріяла б пройти святковими вулицями нашого міста з моїм дідусем Скориком Михайлом Мойсейовичем, учасником бойових дій, кавалером багатьох орденів та медалей , який на стіні рейхстагу у Берліні 1945 року залишив і своє ім’я. Але його вже давно немає з нами.
Чи бувало у вас так: здається, все гаразд - і на роботі справляєтесь, і вдома у вас лад, і впевненість в собі повернулася - але разом з тим ви можете посваритися зі своєю половинкою через найменшу дрібничку, погарячкувати, проявити невдоволення з приводу того, що зазвичай не помічали. Вас дратує брудна чашка чи незастелене ліжко… А вчора ж було так хороше…
Сьогодні ми з кумом Грицьком, як завжди, ішли сільською вулицею з гордо піднятими головами. Гордістю від нас аж перло! І було чому. Бо ж ішли у місцеву сільську раду на останнє своє засідання. А скільки роботи було зроблено нами за ці роки! Скільки різних справ довели до пуття!
Віктор ріс славним та розумним парубком. Вже 18 весна настала у його житті. Навіть незважаючи на той факт, що він був єдиною дитиною в родині відставного військового та учительки, батьки вирішили, що юнак обов’язково має йти до армії. Хлопцеві було байдуже, для нього це була чергова захоплива пригода у житті. Батьковій волі не противився. А от його заплакану та зажурену матір не одну ніч вмовляв чоловік:
Художник жив у маленькому місті. Щоранку він прокидався у своєму холодному ліжку, вставав і йшов готувати собі міцну каву. Це була його звичка. Потім із чашкою запашного напою він прочиняв двері, і спостерігав, як поволі-поволі встає сонце. Та були такі дні, коли сходу сонця він не міг бачити. Тоді він брав свої пензлі, й одразу приступав до роботи.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 