Як легко стає на душі, коли ти усвідомлюєш, що лишаєшся не сам на сам зі своїми проблемами. Коли знаєш, що поряд люди, які не забудуть привітати тебе зі святом, допоможуть словом і ділом. І такі люди, повірте, є. Найкращим прикладом безкорисливості є робота міської громадської організації “Медодар”. До Дня Конституції “медодарівці” відвідали більше 30 населених пунктів Рівненщини, вітали зі святом, дарували подарунки. А незабаром вони планують відвідати Дубровицький, Костопільський та Березнівський райони.
Тамара МАЗЯР зустрічається з жителями віддалених сіл
Лише безпомічні і нікому непотрібні… У одних - шахрайським способом відібрали житло, інші стали зайвими рідним дітям і через корисливість близьких втратили домівку. Когось, ще зовсім маленькими, покинули батьки. І поряд із ними - ті, які свідомо обрали своє майбутнє - життя у притулку.
Мешканці будинку-інтернату переглядають улюблені фільми в кімнаті відпочинку
Знаменитий рівненський тренер з волейболу готовий повернутися з Іспанії додому, але сумуватиме за європейським спокоєм
Пік вітчизняної волейбольної кар’єри рівненського тренера Володимира Прокоповича припав на середину дев’яностих. Саме тоді очолювана ним місцева волейбольна команда “Полісянка” успішно грала в українській жіночій суперлізі. Його неординарна особистість і досі закарбувалася в пам’яті багатьох мешканців Рівного. Адже спорт для нього - не тільки робота і спосіб заробити гроші, а мета всього життя. З ряду причин він у 1999 році виїхав до Португалії, де шість років тренував також жіночу команду з волейболу. А вже у 2006 його запросили головним тренером волейбольного клубу Aldebaron (м. Сан-Садурніньо, Іспанія), де він зарекомендував себе як справжній професіонал, адже сьогодні має ліцензію тренера суперліги міжнародного класу. А от у Рівному йому місця нема... За його критичні висловлювання щодо багатьох відомих наших земляків йому не дають можливості присвятити свій професіоналізм рідному місту і батьківщині...
З лютого цього року 32-річний Борис Кравчук живе на вулиці. Підвали будинків, чужі сараї відтепер стали йому рідною домівкою. Хоча зовсім недавно він мав власне житло і родину.
Дорога редакція!
Я, Ковальчук Петро Васильович, народився 22 червня 1941 року в селі Дружба Радивилівського району Рівненської області. В даний час проживаємо разом з дружиною в селі Михайлівка на перегоні 55 км біля залізниці, того ж району.
Двоє рівнян і не збиралися приховувати, що дівчатам, яким вони пропонували їхати до Італії, доведеться займатися проституцією. Щоправда, одразу ж уточнювали, що не деінде, а у респектабельному готелі. За це дівчата щомісяця будуть отримувати до тисячі доларів США.
Це не робота, це навіть не спосіб життя і не хобі, а всього-на-всього необхідність годувати сім’ю, заробляти гроші, хоча нечесно, але важкою та досить небезпечною працею. Людина, яка погодилася розповісти про незаконне видобування сонячного каменю, як заведено називати бурштин, побажала залишитися анонімною.
Цьогоріч свято Миколая для Ганни було особливим. У їхньому помешканні з’явився власний Миколай: 22-річний чоловік доньки. І якщо раніше вона турбувалася, що покласти під подушку своїй Марічці, то нині першочерговим став вибір подарунка зятеві.
Вона з дитинства живе у Рівному, навчається в інституті. Грає на гітарі. Пише прекрасні вірші. Але їй у житті довелося долати труднощі, витримувати безжалісний біль і пізнати, що таке справжня втрата і чого вона варта… Рідні та знайомі називають її Ірен. Ім’я обрала для себе сама… Про її сильну та веселу вдачу говорять друзі. Їй лише 26 років.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 