Дорога редакція!
Я, Ковальчук Петро Васильович, народився 22 червня 1941 року в селі Дружба Радивилівського району Рівненської області. В даний час проживаємо разом з дружиною в селі Михайлівка на перегоні 55 км біля залізниці, того ж району.
Двоє рівнян і не збиралися приховувати, що дівчатам, яким вони пропонували їхати до Італії, доведеться займатися проституцією. Щоправда, одразу ж уточнювали, що не деінде, а у респектабельному готелі. За це дівчата щомісяця будуть отримувати до тисячі доларів США.
Це не робота, це навіть не спосіб життя і не хобі, а всього-на-всього необхідність годувати сім’ю, заробляти гроші, хоча нечесно, але важкою та досить небезпечною працею. Людина, яка погодилася розповісти про незаконне видобування сонячного каменю, як заведено називати бурштин, побажала залишитися анонімною.
Цьогоріч свято Миколая для Ганни було особливим. У їхньому помешканні з’явився власний Миколай: 22-річний чоловік доньки. І якщо раніше вона турбувалася, що покласти під подушку своїй Марічці, то нині першочерговим став вибір подарунка зятеві.
Вона з дитинства живе у Рівному, навчається в інституті. Грає на гітарі. Пише прекрасні вірші. Але їй у житті довелося долати труднощі, витримувати безжалісний біль і пізнати, що таке справжня втрата і чого вона варта… Рідні та знайомі називають її Ірен. Ім’я обрала для себе сама… Про її сильну та веселу вдачу говорять друзі. Їй лише 26 років.
Доброго дня! Звати мене Наталя, мені 41 рік. Народилася і живу в м.Рівне. До своїх сорока я встигла побувати у двох шлюбах, народити красуню дочку, дати життя двом підприємствам, побудувати з чоловіком сімейний бізнес.
Чомусь двоє зовсім різних чоловіків, з якими вона переглядала своє давнє “портфоліо” після фотовиставки, обрали саме цю фотокартку. І обидва відзначили в ній одне - сумні очі. Очі, що не змінилися за 15 років. Час невблаганно забирає жіночу красу, молодість, надії на вдале подружнє життя, безхмарне материнство. Що ще там було у списку її рожевих мрій? І чому вона з жалем заглядає у дзеркало своєї душі крізь ці очі? Чи не тому, що саме тоді зрозуміла, як недовго їй бути з першим своїм чоловіком? Запитання, одні запитання. Вже не тріпотіло її серденько при згадці про його сильні руки, про тепле мужнє тіло, що зігрівало її до ранку, наповнюючи вірою та надією, що наступна ніч теж буде жаданою...
Я сьогодні прокинулася від твоїх поцілунків. Душа зраділа, і вуста осяяла посмішка. Ти дарував мені свою любов. Цієї миті у мене виростали крила. Крила нашої з тобою Любові.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 