Діти завжди дивують нас своєю чесністю, справедливістю, відвертістю, говорять правду в очі. Одна моя знайома має двох шестирічних хлопчиків-двійнят. Живуть вони у приватному секторі. У веранді їхнього будинку багато вікон. Коли вийти на веранду, то видно, хто стукає у двері, а знадвору видно, хто є у веранді.
У шкільні роки був у мене друг - Вітька Долган, який славився своїми витівками. У класі хлопці та дівчати сиділи за окремими рядами парт. А коли вчитель викликав когось із дівчат і та вставала, Вітька одразу ж намагався підкласти на стілець кнопку. А треба сказати, що у бешкетника в кишені завжди були кнопки, скріпки, цвяхи, шматочки дроту.
Історія ця трапилася зі мною давно, я тоді працювала на одному з промислових підприємств Рівного. Як відомо, на підприємстві головне - дисципліна. На зміну потрібно приходити вчасно, за спізнення позбавляли преміальних.
Цю історію розповів мій знайомий. Він тоді лікувався в тубдиспансері. Такі заклади, як правило, розташовуються подалі від міста, серед хвойних лісів, де легеням дихається легше. Отож, розповідав Іван, лежав з ним у палаті дідок із села, який не знав, що таке лікарня, і побувати в якій йому довелося аж на старість.
А тепер і моя мама побачила у Вашій газеті умови конкурсу й запропонувала мені переповісти історії, які чула від своїх знайомих. Сподіваюсь, що ці дві історії та третю, яка трапилася зі мною, із задоволенням прочитають читачі улюбленої газети нашої сім’ї.
Я часто повертаюся думками в минуле, коли мене, юну випускницю Українського інституту інженерів водного господарства, направили на роботу в Житомирську область, де відкривалися родовища торфу, і будувався торфобрикетний завод. З усієї України, і не тільки, присилали сюди молодих спеціалістів.
Привітного, веселого та щасливого Вашому колективу настрою. Надсилаю Вам невигадану історію на конкурс, спонсором якого є ВАТ “Поліссяхліб”. Вдячна Вам за Вашу газету, і дай Боже Вам процвітання, побільше читачів, професійного зростання та всього того, що є запорукою успіху.
Дощ цілу ніч не вщухав. Осінній поривчастий вітер пронизував щілини у вікнах, у хаті було прохолодно. Катя чула що робиться надворі і ніяк не могла заснути. У голову лізли якісь сумні думки. Перед очима стояв її тато, про якого вона не забувала ні на хвилину.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 