Вона не помітила, як почала старіти. Вчора побачила перше сиве волосся на скроні, зморшки біля очей… Але вона плакала не від того, що старіє. Тихенько плакала від самотності, хоча була заміжня…
Оксана раніше відпросилася з роботи, бо з самого ранку почувала себе погано. Дорогою додому вирішила забрати з дитсадка сина. “Щоб чоловік увечері уже за ним не їхав”, – подумала.
Лагідні промінчики теплого березневого сонечка пустотливо витанцьовували на свіжовибілених стінах моєї лікарняної палати. Своїм світлом і теплом вони заповнювали весь простір і розливалися млосною дрімотою по всьому моєму тілу. Після чергового випробування операцією мій організм потребував тиші та відпочинку.
Оксана вкотре перечитувала листа, якого вже знала напам’ять і не могла збагнути, як їй чинити: збиратися в дорогу, чи спалити його, назавжди забувши зміст?
Вечірні сутінки поглинали п’янкий аромат черемхи, накриваючи землю чорною бахромою. Чаклунка-ніч шепотіла з вітерцем, ніби випитуючи в нього якусь таємницю, поступово вступаючи у свої права, а він шкодував ту, що розпустивши коси, стояла й мліла в чеканні за фіранкою розчиненого вікна.
Як вона йому потрібна! Як потрібна ця тендітна жінка! У неї – сини. А він – самотній. Посивів рано. Ні, це ще не старість. Це втома. Біль, що ятрить душу. Це те, що не можна собі простити й забути…
Місто охороняють каштани, вони стали міцною щільною оборонною стіною. Схожі на богатирів, на солдатів, на воїнів. Такі кремезні, такі могутні, за їхніми плечима зовсім безпечно. Все місто обгороджене каштанами, наче фортеця мурами.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 